Майбутнє залежить від нас

Rate this item
(12 votes)

"Моє майбутнє залежить від мене!" - гордо промовляє школяр, сідаючи виконувати домашні завдання. Він любить свій навчальний заклад, поважає вчителів, обожнює майже всі предмети, активно бере участь у олімпіадах і конкурсах. Хлопець свято вірить, якщо він буде добре навчатися, то обов'язково отримає гарний атестат і можливість вступити до престижного ВНЗ. Наполегливість і працьовитість - ось головні якості, які дозволяють школяреві утримувати майбутнє у своїх руках. Все залежить тільки від нього.

"Майбутнє моєї сім'ї залежить від мене", - говорить простий робітник, прокидаючись кожного дня о шостій ранку. Він пишається своїм дворічним сином, а також ще ненародженою донечкою. Чоловік дбає про вагітну кохану дружину і хоче, щоб вона більше відпочивала, тому вже в котрий раз готує собі сніданок сам. Приходячи в деревообробний цех і працюючи там до пізнього вечора, робітник тішить себе думкою, що зможе назбирати коштів на гідну освіту своїм дітям, дати їм те, чого не було у нього самого. Все залежить тільки від нього.

"Майбутнє моєї держави залежить від мене", - заявляє студентка першого курсу факультету журналістики. Їй подобаються люди, подобається знайомитись і говорити з ними. Найбільше дівчина переймається благополуччям своєї країни. На її думку, депутати Верховної Ради - злодії та шахраї. Молода журналістка впевнена, що запорука успішного розвитку України - це подолання корупції. Тому вона сподівається за рахунок своїх здібностей, впертості та розуму змінити владу та вивести державу з кризи. Все залежить тільки від неї.

"Майбутнє нашої планети залежить від нас!", - проголошують грінпісівці, завзяті захисники природи. Вони борються як проти корпорацій, так і проти дрібних підприємців, оберігаючи первісний вигляд Землі, не даючи бездушно обмінювати зелені ліси на зелені купюри. До того ж майже всі члени Грінпісу - вегетаріанці, котрі не вживають м'ясо та благають припинити вбивство невинних тварин. Зелені вартові бажають лише одного: щоб людина перестала спотворювати природу. На думку грінпісівців, якщо не внести ніяких змін, світ загине дуже скоро, а разом із ним і ми, його жителі. Тому члени міжнародної громадської організації "Грінпіс" намагаються всіма способами і засобами зупинити безглузде руйнування людьми свого ж житла. Все залежить тільки від них.

Кожна поважаюча себе людина шукає сенс життя, щось таке, до чого треба було б наполегливо йти в майбутньому, щось, заради чого можна було б жити або навіть вмерти. Знаходячи своє призначення, вона починає пізнавати себе, виявляти сильні та слабкі сторони. Але чи можна розкрити увесь свій потенціал за такий мізерний відрізок часу, відведений нам для існування? Чи реально пояснити людську сутність  - те, що знаходиться набагато глибше за кров, кістки та судини, той вогонь всередині, що змушує нас жити, думати, робити вчинки? І чи існує якесь універсальне майбутнє, до якого повинно прийти усе людство, щоб зрозуміти себе?

Спробуйте вийти з дому у безхмарну ніч і подивитись на небо. Що ви там побачите? Звісно, зорі. Мільйони зір. Мільярди. Безкінечне темне поле, усіяне квітками-зірками різної яскравості. І це всього лише маленький шматок того, що ми здатні  побачити своїми очима. Насправді їх ще більше. Неймовірна кількість зірок. Але зірки не єдині космічні тіла. Також існують планети, інші сонячні системи, галактики. Це настільки великий простір, що, спробувавши уявити його, мій мозок починає буквально плавитися! І все вищезгадане - воно абсолютно невиявлене, невідоме, недосліджене, сховане від людського розуміння чорною порожнечею космосу.

Чим же займаються люди, повністю розуміючи, що вони не дослідили і одного відсотку всього всесвіту, тобто знають абсолютно нічого? Вони влаштовують релігійні війни, змагаються за територію, за владу, б'ються об заклад, хто більше з'їсть пирогів, розважаються, пишучи музику та картини, і просто розмножуються, виконуючи головне завдання еволюції і потім помираючи. Більше того, людство навигадувало собі цілу купу богів, з яких найпопулярнішим є Христос, і просто заявило, що раз воно не знає, звідки взявся світ, то нехай у всьому буде винен Бог. Все логічно, ходімо далі: безглуздо вести війни, щоб довести, що конкретний бог – Найголовніший -, вчитися абсолютно відносним поняттям, працювати двадцять чотири години сім днів на тиждень заради чужого добробуту, гратися у владу та нарікати на те, що природу на Землі людина знищила (читайте як просто закінчилися ресурси), і тепер нам всім кінець, адже інших планет не існує...

Одному мені це все здається абсолютно безглуздим на фоні того, скільки всього нам ще треба дослідити? Неймовірну кількість часу, ресурсів та людських життів витрачено на сліпе вдоволення чужих амбіцій. Але спробуємо подивитись на це з іншого боку: яку ж користь принесли людству безкінечні війни? Насправді, дуже велику. Якби люди любили історію та вивчали її, вони б обов'язково помітили, що вона повторюється. Сенс цього колеса часу - показати нам помилки наших предків та змусити нас зробити висновки, щоб ніколи більше не стати на ті ж самі граблі. У нас є унікальний шанс нарешті змінити все, вирватися з колеса та продовжувати розвиватись по спіралі, але ми поки що цим шансом чомусь нехтуємо.

Людству кардинально потрібно змінити своє ставлення до світу та до ходу своїх думок. Потрібно навчитися думати глобальніше й ставити перед собою цілі з перспективами зоряних масштабів.
 
Зрозуміло, що  навряд чи хтось дійсно захоче змінити цей світ. Та й нібито це так легко: взяти й змінити його. Але якщо все ж таки комусь з нас вдасться? Мені чи вам, мої дорогі читачі. Якщо? Адже ми теж люди. І всередині кожного з нас теж горять вогники, котрі дають нам не тільки сили йти вперед, не зважаючи ні на що, а ще й крупиці надії. Надії на кардинальні зміни. Надії на кращий світ. Доки ці мізерні крупиці існують в наших серцях, доти і треба намагатися щось змінити. Адже наше майбутнє залежить ТІЛЬКИ від нас самих.

Андрій Ненадов

Read 23278 times Last modified on Понеділок, 16 лютого 2015 10:04