Найліпший подарунок

Rate this item
(4 votes)

Тоді був вечір перед ніччю на Миколая. Не пам’ятаю вже, але, здається, йшов легенький сніжок і грайливий морозець вже починав свої  ігрища з манюнями -сніжинками. Це був наче бал. Бал маленьких балеринок в пачках з мережива. Вони кружляли в різні сторони, витанцьовуючи не то вальс, не то польку. Коли маленькі красунечки втомлювались, то знаходили собі місце на гіллячку дерев, на голках старих мовчазних сосен, на підвіконнях.

Кажуть, що ніч Святого Миколая – то чарівна ніч, то ніч чудес.  І в кожній хаті зараз відбувалось щось незвичне: хтось готував подарункові панчохи дітлахам, хтось вже настирливо перевіряв свої подушки на наявність цукерок. А вона… Вона, сповита нестерпним болем вже лежала на носилках в машині швидкої допомоги, що шалено несла її під супровід сирен в найближчу лікарню. 

Тишу приймального відділення порушив різкий гуркіт, тупіт та стогнання змученої вкрай жінки. 

- Потерпи, кохана, ще трошки, - шепотів їй на вухо чоловік з шляхетними вусами, що постійно намагався тримати її за руку.  Тут в кінці коридору замаячив черговий лікар. Він був дядька кремезний. Його обличчя майже не було видно за білою пов’язкою. Тільки очі. Сіро-зелені, сповнені сумом, очі.  

- Що з нею? – крикнув він до санітарів, швидко наближаючись до носилок з жінкою.

- Народжує – відповіла молода медсестра. 

- Швидко в третю операційну! – голосом полководця закомандував лікар. І всі, як один, ринулись до однієї з дверей у безкінечному коридорі. Спочатку заскочила молода медсестра, потім зайшов лікар, далі завезли вагітну. Чоловік з вусами увесь цей час, як коник, стрибав навколо людей у білих халатах. Тут плечастий санітар одним рухом виставив вусача за двері операційної кімнати і суворо наказав чекати у коридорі.

В цей час на операційному столі коїлось щось страшне. Жінка розривалась від крику. Було занадто боляче, щоб терпіти.  «Я не витримаю! Я зараз помру!» - час від часу викрикувала вона. 

- Несіть скальпель, будемо робити кесарів розтин, – грюкнув лікар. Його голос такий мужній: низький із хрипотою. Мабуть, він дуже багато палить. 

В той же час усі в кімнаті жваво заворушилися. Вони нагадували якийсь мурашник, де кожна комаха рухається в своєму напрямі на величезній швидкості. І лише вона лежала на операційному столі і скулила, як ранена тваринка, від болю, що пронизує кожну клітинку тіла.  Ось літня медсестра ласкаво посміхається їй і каже:

- Молись, дитинка. Ця ніч священна. Нехай Святий Микола тобі допоможе.

Вона на мить забуває про біль і здивовано дивиться на стареньку тітоньку в білому халаті. І тут же стає наче трохи легше від м’якого погляду, від теплої посмішки. Вона відчуває у себе на обличчі кисневу маску. «Дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири», - ледь доноситься до вух. І все. 

Перед очами пропливають найприємніші моменти: ось вона зустріла його, того самого вусача вперше. Ось вони вперше поцілувались. А ось і весілля, яка ж в неї гарна шляпка була тоді, і все ж добре, що вирішили святкувати не дуже пишно. Гроші залишились хоча б на медовий місяць. О! А ця весільна мандрівка! Це було неперевершено. Берег моря, купа мілких ракушок, ніжно-рожеве небо, вона така закохана, і він - з фотоапаратом на шиї. Вони почувалися себе спокійними і щасливими. Їм було так добре разом. А ось вже через декілька місяців вона каже йому, що вагітна. Тоді вона вперше бачила, як він плаче крізь посмішку. Це без сумнівів сльози радості. Далі ці вісім довгих місяців.  Безсонні ночі, неймовірні забаганки. Вони витримали. Так невже їй не під силу зараз здолати цю ситуацію, зробити останній крок? 

Вона відкриває очі і бачить ту ж саму усмішку медсестри. 

- Ця дитина відмічена небесами, -  каже бабуся, тримаючи на руках малесенький пакуночок.

- У вас дівчинка!

… З самого дитинства мої друзі завжди полюбляли хвастатися одне одному своїми ласощами, що їм приніс Миколай. Вони показували різного роду цукерки, подарунки, хвастались, гралися ними. А я завжди лукаво спостерігала за всім цим дійством, що з роками перетворювалось на обряд. Я знаю одне: мій подарунок найкращий. Мені Святий Миколай приніс життя в ту саму ніч.

Поліна Вернигор

Read 1169 times Last modified on П'ятниця, 19 грудня 2014 18:33