Фанфік

Оцените материал
(4 голосов)

Розділ перший, у якому починаються чудеса

Емма знов бігала по квартирі, мов скажена і кричала:

- Я знов проспала! Ой, Боже, проспала! Я вже і в школу запізнилась! Що ж робити?!

Виявляється з Ємою це трапляеться  всякий раз! У Емми навіть призвисько у класі є: Соня. Їй дуже соромно навіть ходити в школу.

 

Кожен ранок, коли дзвонить будильник, вона його вимикає й думає, що полежить п`ять хвилин і встане, так кожен день Емма запізнюється.

Але цього ранку було щось незвичайне! Емма метушилась,  і тут її щось зупинило. Вона почула голос:

- Ось, і ще один раз проспала. Та-а-ак, відмітимо... Ой, невже!

Дівчинка злякалась, а потім обернулась навколо себе й побачила маленького, ледь  помітного,  чоловічка. Він сидів на ліжку. У маленькому ковпачку, нічній сорочці й мав маленьких капці.

- Ти хто? - спитала Емма.

- Я – Фанфік. Так, так, усе правильно! - сказав чоловічок,- Сьогодні ти проспала сотий раз.

Чоловічок тупнув однією ногою, і Емма ніби вилетіла у вікно.

Розділ другий, де Емма потрапляє в дивну країну.  

Емма стояла ніби на звичайній галявині. Але як вона туди потрапила? І що це все значить? 

Емма стояла і дивилась навкруги. Вона не розуміла де вона, і що буде далі. Дівчинка йшла по стежці й нарешті зустріла місцевого жителя. Він був дещо дивний: з полу-заплющиними очима й постійно позіхав. І одяг  незвичний: нічна сорочка, капці, ковпачок, словом, як той  незнайомець  з  її квартири. Емма була здивована, адже в нашій  країні так по вулицям не ходять, хіба  що тільки скажені. Емма запитала в нього:

- Що це за світ? Де я?

На, що їй відповіли:

- Це країна - Сон. Я сонько, а звать мене Сплюн. 

- Не зрозуміла? - перепитала Емма.

- Всі,  хто потрапляє в цю країну, проспали сто разів.- позіхаючи відповів Сплюн. 

- А, що ж мені тепер робити? - спитала Емма.

- Нічого.- відповідає Сплюн. - У наші країні всі, завжди сплять, скільки захочуть і тому, рідко ти коли побачиш людину на вулиці.

Сплюн пішов далі. А Емма  сказала сама собі в голос:

- Що ж мені тепер робити? Як потрапити додому? - і голосно заплакала, - Я хочу додому!!

І ніби все місто закричало:

- Тихо ми спимо!

Емма йшла далі й побачила дівчинку. Десь таку, як вона. Емма запитала в неї:

- Дівчинко, а що у вас зазвичай роблять?

- Сплять. - відповіла дівчинка.

- А як тебе звати? - спитала Емма.

- Соня. А ти що,  новенька?

- Так... Мабуть. - відповіла Емма.

- Як тебе звать? - спитала Соня.

- Емма.

- Емма? - здивувано запитала Соня. - Це якесь не наше ім`я.

- Скажи, Соню, як можна потрапити додому?

- Цього я не знаю, але знаю одне, що хто намагався потрапити додому, того Великий  Король Сон  Перший  кидав у в`язницю.- сказала Соня.

- А де цей Король Сон  Перший?

- А он.- показуючи пальцем на замок сказала Соня, - Якщо хочеш піти до нього,  то краще звертайся  - Велике Сонносте.

Глава третя, де Емма приходить до Короля Соня  Першого.

Емма підійшла до замку, де її зустрічала охорона. З великими труднощами але її впустили. Вона  пішла по коридору й знайшла кімнату Короля. Емма постукала у великі двері й увішла. На золотому ліжку спав Король Сон Перший. Емма голосно закричала:

- Великий Король! Це я - Емма!

- Хто це?! Хто це?!- перелякано сказав Король, - Хто ти, дівчино?

- Я ж сказала.  Я - Емма.

- Ти, що новенька? - спитав він.

- Та, що ви всі заладили? "Новенька? Новенька?" - сказала дівчинка, - Не знаю я. Я за цим до Вас і прийшла, і ще за одним питанням.

- Що тобі від мене треба? - грізно запитав Король.

- Як мені потрапити додому? - спитала Емма.

- Ха-ха, - засміявся Король, -Дитинко моя, змирися з тим, що ти тут назавжди, виходу з цієї країни нема, а якщо намагатимеся втекти, я тебе посаджу за грати.

Емма тихо й сумно вийшла з палацу. Й сама собі сказала:

- Я не пробачу собі, якщо не спробую вийти з відси.

Розділ четвертий, де Емма намагається втекти

Емма ходила по місту й думала, як звідси вибратись. І доблукала до пустиря, де стояв будиночок. Вона підійшла до нього, але там не було дверей, щоб увійти. Дівчинка обходила його декілька разів але марно. Вже втративши надію туди увійти, Емма сказала:

- Як же я хочу,  щоб тут були двері. Так цікаво, що там!

З`явились двері! Емма зайшла в будинок. Вона йшла коридорами, там було багато дверей, але всі замкнені.

Еммі дуже хотілось пити. Як тільки вона про це подумала, одразу перед нею впала пляшка з холодною водою. Потім вона забажала морозива й цукерку. Коли  вона все з`їла,  подумала про ключ від кімнати. Перед нею впав ключ, дівчинка відкрила двері й зайшла у кімнату. Це була проста, може, трохи моторошна, кімната. Вона була темна й нічого там не було. І по якісь помилці Емма зачинила двері.  У далекому кутку кімнати було ніби скло. Емма туди заглянула й побачила чоловічка, який її сюди затягнув. Він щось записував у товсту книгу, яка називалась "Соньки". Емма сильно притулилась до скла й впала у ту кімнату...

Розділ п`ятий, у якому Емма намагається прочитати закляття

Емма впала в кімнату, і на щастя чоловічка не було,  але книга залишилась. Дівчина подивилась на книгу "Соньки", перелистала її, намагаючись знайти, бо дай, щось, що до виходу з країни Сну, або будь яку іншу інформацію. Але у книзі не було секрету виходу і ніяких відомлень про дивну державу.  

Поряд  лежала книжечка, така маленька й не помітна. Емма взяла її до рук і почала перегортати сторінки й побачила  таке:

Секрет №14 Країни Сну.

Щоб вибратись з Країни Сну, треба:

1. У вечорі поставити будильник, на ранок слідуючого  дня -  на 7:00.

2. Заснути.

3. Прокинутись рівно по дзвінку будильнику об 7:00.

4.  Швидко одягтись, вийти на вулицю, підійти до найвищого будинку й сказати: "Я обіцяю прокидатись рівно за дзвінком будильника, тільки -но поїду додому. Якщо я це виконаю, повернути мене сюди назавжди".

Розділ шостий, де Емма виконує усі настави секрету

Емма усе запам`ятала й вийшла з кімнати, в яку вона потрапила через чарівне дзеркало,  і опинилась на той самій галявині перед будинком. Дівчина вирішила повернутись додому, попри все, навіть, якщо треба все життя кожного ранку  прокидатись по  дзвінку будильника.

У вечері дівчинка завела будильник на 7:00. Лягла у ліжко й заснула міцним, солодким сном...

Коли зранку задзвенів будильник, Еммі так не хотілось вставати, але вона згадала,  навіщо їй це потрібно. Дівчина швидко вдяглась, вийшла на вулицю, знайшла найвіщий будинок й закричала:

- Я обіцяю прокидатись рівно за будильником, тільки- но  поїду додому!! Якщо я це не буду виконувати - поверніть мене сюди назавжди!!

Емма перенеслась додому. Тільки не тоді, коли вона запізнювалась, а ніби дванадцять годин назад, коли вона  тільки лягала  спати.

Відтоді Емма не  ніколи більше просипає й не запізнюється.

Юлія Повар, учениця Школи молодого журналіста, 6-ий клас

Прочитано 1107 раз Последнее изменение Пятница, 31 Октябрь 2014 15:18

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Другие материалы в этой категории: « Candy or death Держи меня за руку »