Журналістика (87)
Преслав – велике болгарське село, Комишуватка – невелике українське. Між ними чотири кілометри вздовж річки Обіточної, яка впадає в Азовське море. Не знаю, як зараз, а в мою юність із відомою періодичністю у центрі Преслава на полі, яке разом із клубом та парком, утворює умовну рекреаційну зону, проходили футбольні матчі між командами двох сіл.
«Україна починається з тебе» - так казав відомий державний діяч та дисидент В’ячеслав Чорновіл, який боровся за незалежність нашої держави. Сьогодні, коли наша країна відзначає 35 років незалежності, ці слова звучать для нас особливо, адже Україна є місцем, яке називаєш своїм рідним. Місцем, до якого подумки повертаєшся, де б не був. Місцем, де живуть люди, яких любиш, Місцем, про яке є що приємне згадати та місцем, з яким пов’язуєш свої мрії та плани.
Україна… ! Тут я народився, вчився, працюю, створив родину... Тут пройшло все моє життя. Однак, якщо казати відверто, усвідомлення її як батьківщини починалося для мене не з місця на карті світу, чи з назви держави. Воно почалося із відвідин влітку села в таврійському степу.
Україна вперше наснилася мені ще в дитинстві — ще до того, як я навчилася називати її своєю Батьківщиною. Вона пахла яблуневим цвітом у саду моєї бабусі — яблуня, яку колись посадив мій дідусь. Щоліта ми збирали стиглі яблука й пекли пиріжки з соковитою начинкою. Тоді я ще не знала слова «патріотизм», але вже знала, як звучить моя країна.
