Журналістика (87)
На Алеї пам’яті журналістів Прикарпаття обласна спілка журналістів і Центр журналістської солідарності, спільно з кафедрою журналістики Карпатського національного університету ім. В. Стефаника і кафедрою журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила, провели заходи зі вшанування пам’яті журналістів.
Десь там в очеретах та верболозах заблукала маленька степова річечка, що витікає прямо з лісу, до якого притулилося моє рідне село під назвою Азов. Саме слово походить від тюркського Азау, що означає гирло річки, низину. Я не знаю, хто підказав назву села моєму дідові та його побратимам, які в далекому 1922 році заснували це поселення, але вона цілковито відповідає тому, що сказано вище – широка долина, обрамлена з обох боків високими пагорбами, а посеред неї річка - річка мого дитинства.
Ми живемо в особливий період. Звичні раніше речі стали для нас дивиною, а постійний стрес став вічним компаньйоном.
Мої друзі письменники, яких в цей нелегкий час згуртував наш Запорізький Центр журналістської солідарності, час від часу ставлять запитання, що, зізнаюсь, відтоді, як вибралися з онукою із окупації, блукає в моїй засмученій проблемами ВПО голові:
- Чому ти не пишеш?
- Пишу! - вкотре хапаюсь за чергове пояснення чому я й досі не письменниця. - Вподовж десятиліть жодного разу не зраджувала журналістиці...
