Моя безтурботна подружка Христина

Оцените материал
(4 голосов)

Першого свого враження, що до Христини я не пам’ятаю, бо ми вже дружимо років десять. Я не знаю як ми так довго товаришуємо, бо дуже різні. Про таких кажуть « люди з різних планет ». Я відмінниця, а вона нехтує навчанням ( я розумію, що шкільні досягнення в дружбі не важливі, але виходить, що  в нас різні погляди на життєві ситуації), вона «виросла на вулиці»,  а я домосід,  багато чим захоплююсь, а Христина нічим. Але все ж таки ми зійшлись як протилежності.

Христина дуже весела, безтурботна, життєрадісна, усміхнена. Я рідко бачу її сумною, чи на самоті,  бо вона завжди оточена кампанією. Вона рідко йде на зустріч і це трохи ускладнює деякі ситуації. А так  завжди  відкрита для спілкування. Але я їй не розказую якісь секрети, бо вона не дуже надійна. 

На перший погляд, Христина ні чим не виділяється від маси дівчат. Смугла, струнка, має довге, розкішне коричневе  волосся з золотистим відтінком, глибокі, блискучі карі очі мовби намальовані аквареллю, курноса, володарка чарівної посмішки, рожевого рум’янцю на щоках, а навесні її обличчя вкривається ластовинням. І одягається вона стильно. Але є в ній щось таке, чого нема у інших, те що хочеться пізнати, неповторна родзинка.  

Як я вже казала, що першого враження  не пам’ятаю, так як була маленькою, тому першу зустріч  також не пригадаю. Але мені її переповіла моя мама. У дитинстві мене викачували у візочку подихати свіжим повітрям двічі, іноді тричі на день. Причому, за будь-яких погодних умов. І завжди ми гуляли з мамою Юлею та її дочкою Настею, які жили навпроти. Але одного дощового дня моя мама переплутала Юлю з Христиновою мамою – Танею, яка тим часом також гуляла з Христиною під парасолькою. Вони подружилися, а згодом - і ми.  

Пізніше, коли ми пішли до дитсадочка, я з Христиною вже гарно дружила, але ми були в різних групах. Ввечері зазвичай  гуляли у когось вдома, або на вулиці, під наглядом, що найменше однієї мами. 

Потім ми пішли до школи і так сталось, що Христина -  на рік раніше за мене, але це не стало перешкодою для нашого спілкування. Через рік, ми вже ра-зом йдемо на перший дзвоник. І так ще, ще, ще… А зараз я в шостому класі, а Христя в сьомому. І «за допомогою» домашнього завдання ми разом гуляємо тільки на вихідних, а якщо канікули - то дні на проліт.    

Юлія Повар

Прочитано 1202 раз Последнее изменение Пятница, 12 Декабрь 2014 14:01

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435