Безсумнівно, як і більшість, спочатку в людях бачу набір фізиологічних ознак. Цього якоюсь певною мірою достатньо для того, щоб почати “відноситись” до людини. Але на цьому етапі для мене це все же непізнаний об’єкт, недоособистість. Я бачу таку людину, як нову книгу, що ти тільки но в руки береш. Покручу, пороздивляюсь, затамувавши подих, відкриваю. Дійсно, кожне таке відкриття є в повному сенсі цього слова відкриттям! Попадаються люди з плямами від кави, розмальованими сторінками і загнутими куточками. В деяких книголюдях взагалі відсутні кілька сторінок, про те, що вони все ж таки були, свідчать лише обривки. А є майже привиди, в них навпаки кілька сторінок - і все.
Однак серед тих, що мені попадалися, я зустрічала насправді дивовижні особи. З таких складається моя персональная колекція, не до всіх маю змогу повернутися. З часом, прочитавши деякі, поклала в скриню, а відкривши, книжок просто вже не знайшла. Але в будь якому разі серед багатьох світлих та похмурих, виразних та змазаних спогадів ці одні з найдорожчих. Дивно, але деякі книжки з моєї колекції зовсім на перший погляд мені не стали цікавими. Такі моменти я обожнюю, я було вже впевненно приклеїла наліпку, але усі помиляються і я теж. Я обожнюю несподіванні сюрпризи, коли затамувавши подих, вже і не відчуваю дишу взагалі чи ні. Для мене відкривається чарівна і приваблива сила, енергія, що надає почуття комфорту та впевненності. Я пірнаю в книголюдей сміливо та нестримно. Вони - моє натхнення.
Наталя Муковська