ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ НСЖУ

Саме такі питання виникають у реальних кримінальних провадженнях.

Іноді людина звертається до адвоката вже після того, як обвинувальний вирок ухвалено і навіть пройдено апеляційну інстанцію. З боку може здаватися, що на цьому етапі залишається лише формально оскаржувати судове рішення.

Насправді все може бути значно складніше.

У таких справах адвокат починає не з питання:

«Як скасувати вирок?»

А з іншого:

«Чи відповідає те, що написано у вироку, всій сукупності матеріалів справи?»

І тоді починається робота з деталями.

Саме про такий кейс я хочу розповісти – без персональних даних, назв, номерів проваджень та конкретних дат, але із збереженням суті тих проблем, які довелося аналізувати стороні захисту.

________________________________________

На перший погляд – звичайна історія про тяжкий злочин

У справі йшлося про обвинувачення, пов’язані з відкритим заволодінням майном потерпілого та незаконним заволодінням його автомобілем із застосуванням насильства.

За версією обвинувачення, події розвивалися приблизно так.

Потерпілий погодився перевезти вантаж з одного міста до іншого.

В автомобілі разом із ним перебував майбутній обвинувачений. У подальшому до них приєдналася інша особа.

Після цього автомобіль прибув до іншого місця – до території, де знаходився лісовий масив.

Там потерпілого попросили вийти з автомобіля.

Далі, за версією обвинувачення, відбувся напад: потерпілому завдали удару, він упав, після чого щодо нього були вчинені інші дії, а нападники заволоділи його майном і автомобілем.

У результаті особу було засуджено до тривалого строку позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також із засудженого було стягнуто кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На цьому історія могла б закінчитися.

Але саме тут і починається найцікавіше.

________________________________________

Перше питання: чи збігаються дати?

Для пересічної людини різниця між двома сусідніми календарними днями може здатися технічною помилкою.

Для кримінальної справи це не завжди так.

У цьому провадженні захист звернув увагу на розбіжність між показаннями потерпілого та іншим важливим процесуальним документом.

У показаннях потерпілого подія описувалася як така, що відбулася в один день.

Водночас у протоколі пред’явлення особи для впізнання за фотознімками зазначалося, що особа, яку потерпілий упізнав, нібито вчиняла відповідні дії в інший день.

Причому різниця становила лише одну календарну добу.

Але питання полягає не в самій цифрі.

Питання в іншому:

яка саме дата є правильною?

Якщо йдеться про ідентифікацію особи як учасника конкретної події, то дата є частиною опису самої події.

Коли один доказ говорить про один день, а інший – про інший, адвокат не може просто сказати: «Це, мабуть, технічна помилка».

Потрібно встановити:

• звідки взялася кожна з дат;

• хто і коли її зазначив;

• чи повторюється відповідна дата в інших матеріалах;

• чи узгоджується вона з іншими доказами;

• чи може така невідповідність бути пояснена;

• чи була вона досліджена судами;

• чи впливає вона на можливість достовірно встановити обставини події.

Саме тому під час аналізу кримінального провадження дати – це не просто цифри в документах.

Іноді одна цифра відкриває цілу проблему доказування.

________________________________________

Друге питання: що насправді міг бачити потерпілий?

Це ще один принциповий момент у цій справі.

За матеріалами провадження, подія відбувалася у темний час доби.

Місце події не було належним чином освітлене.

Потерпілому було завдано удару в обличчя.

Він упав на живіт.

При цьому інша особа знаходилася на його спині.

Тобто фізично виникла ситуація, за якої потерпілий мав дуже обмежену можливість бачити те, що відбувалося позаду нього.

І тут виникає цілком логічне питання:

якщо людина не могла бачити певну частину події, наскільки достовірно вона могла визначити, хто саме в цей момент виконував конкретні дії?

Це питання не означає автоматичної недовіри до потерпілого.

Але воно вимагає критичного аналізу його показань.

Особливо якщо від відповіді на це питання залежить роль конкретної особи у вчиненні злочину.

________________________________________

Третє питання: хто саме забрав майно?

У показаннях потерпілого описано, що після нападу з нього було зірвано сумку, у якій знаходилися документи та інші речі, а також із кишені було вилучено ключі від автомобіля.

Після цього автомобіль було викрадено.

Але якщо уважно прочитати опис події, виникає питання:

чи сказав потерпілий, хто саме виконав кожну з цих дій?

І тут виявляється важлива деталь.

Із наведеного опису не випливає однозначно, хто саме зняв із потерпілого сумку, хто саме забрав ключі та хто саме фактично заволодів автомобілем.

Це дуже важлива різниця.

Одне питання – чи відбулася подія.

Інше – хто саме і що саме зробив під час цієї події.

Для кримінальної відповідальності другого питання недостатньо просто торкнутися побіжно.

Його потрібно встановити доказами.

________________________________________

Четверте питання: роль кожного учасника не можна замінити загальною картиною події

У справі фігурували дві особи, які, за версією обвинувачення, діяли узгоджено.

Але сам факт того, що двоє людей перебували на місці події або були пов'язані між собою на певному етапі, ще не відповідає на всі питання щодо конкретних дій кожного з них.

Тому захист аналізував, зокрема:

• хто саме ініціював відповідні дії;

• хто саме завдав удару;

• хто саме обмежував можливість потерпілого чинити опір;

• хто саме зв'язував потерпілому руки;

• хто саме заволодів сумкою;

• хто саме забрав ключі;

• хто саме фактично заволодів автомобілем;

• чи доведено, що між особами існувала попередня домовленість саме щодо тих дій, які були інкриміновані;

• чи підтверджується така домовленість конкретними доказами.

Це вже не питання загального враження від справи.

Це питання індивідуалізації кримінальної відповідальності.

________________________________________

П'яте питання: впізнання має узгоджуватися з тим, що людина могла реально сприйняти

Особливої уваги потребував протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками.

Потерпілий упізнав особу за зовнішніми ознаками та при цьому вказав на її участь у події.

Але саме тут знову виникає ціла низка питань.

Якщо подія відбувалася в темний час доби, місце було неосвітленим, потерпілий отримав удар, упав на землю і при цьому фізично не міг бачити того, що відбувалося за його спиною, то:

який саме епізод він міг безпосередньо сприйняти?

І друге питання:

чи відповідає зміст подальшого впізнання тим обставинам, які потерпілий описував раніше?

Адже в одному місці йдеться про події в один день, а в іншому – про події в інший.

В одному випадку описується загальна участь кількох осіб, а в іншому конкретній особі приписуються конкретні дії.

Саме такі невідповідності і повинні бути предметом детальної судової перевірки.

________________________________________

Шосте питання: чи всі документи дійсно підтверджують вину конкретної особи?

У матеріалах справи містилася значна кількість документів.

Серед них – протокол прийняття заяви потерпілого, протокол огляду місця події, експертний висновок, протоколи слідчих експериментів, різноманітні довідки та інші матеріали.

Але тут важливо розрізняти дві речі.

Документ може підтверджувати факт певної обставини, але це ще не означає, що він підтверджує вину конкретної особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення.

Наприклад, документ може підтвердити, що:

• подія відбулася;

• автомобіль був певним чином пошкоджений або переміщений;

• певні слідчі дії проводилися;

• потерпілий звертався із заявою;

• певні об'єкти існували;

• певна інформація була отримана слідством.

Але зовсім інше питання:

чи доводить цей документ, що саме конкретна особа вчинила інкриміновані їй дії?

Захист звертав увагу, що низка доказів, на які посилалися суди, фактично не встановлює саме такої обставини.

І це принципово.

________________________________________

Сьоме питання: фототаблиці – це не просто фотографії

Окремий блок проблем у справі стосувався фототаблиць, доданих до протоколів проведених слідчих дій.

Саме ці матеріали, як випливало з позиції захисту, використовувалися судами при оцінці доказів.

Але при їх детальному аналізі було встановлено проблему з оформленням.

На фототаблицях не було необхідних підписів.

Причому йшлося не лише про відсутність підписів усіх учасників відповідних процесуальних дій – за позицією захисту, не було належного засвідчення навіть особою, яка виготовила та склала відповідні матеріали.

Це породжує дуже просте питання:

якщо фотографії є додатком до процесуального документа, чи можна їх розглядати окремо від вимог до оформлення такого додатка?

Апеляційний суд, зі свого боку, пояснював відсутність підписів технічними обставинами – зокрема тим, що ілюстративні матеріали могли виготовлятися не безпосередньо на місці проведення слідчих дій.

Але саме тут і виникла принципова правова дискусія.

Для адвоката недостатньо побачити, що фотографії існують.

Потрібно перевірити:

• чи зазначені вони в протоколі;

• чи є невід’ємною його частиною;

• хто їх виготовив;

• коли вони були виготовлені;

• чи засвідчені належним чином;

• чи підписані учасниками;

• чи можна встановити їх походження;

• чи відповідають вони тій слідчій дії, до якої долучені;

• чи можна достовірно встановити, що саме ці фотографії були зроблені під час відповідної процесуальної дії.

Це може здатися надмірною формальністю.

Але в кримінальному процесі саме формальні вимоги іноді є гарантією того, що доказ не був змінений, доповнений або неправильно пов'язаний із певною процесуальною дією.

________________________________________

Восьме питання: що саме перевірив апеляційний суд?

Ще один великий блок проблем стосувався апеляційного перегляду.

Захист заявляв клопотання про повторний допит потерпілого, допит свідка та дослідження матеріалів кримінального провадження.

Логіка була зрозумілою.

Якщо саме показання потерпілого містять суперечності, якщо є питання щодо того, що саме він міг бачити, якщо є розбіжності між його показаннями та іншими документами, то виникає потреба не просто формально згадати ці доводи.

Їх потрібно перевірити.

Однак, за позицією захисту, апеляційний суд не задовольнив відповідне клопотання і не провів такого повторного дослідження.

Більше того, у касаційній скарзі стверджувалося, що апеляційний суд не надав вичерпної відповіді на всі істотні доводи захисту, а фактично значною мірою повторив висновки суду першої інстанції та перелік доказів, на які той посилався.

І тут виникає принципове питання:

чи є справжнім апеляційним переглядом ситуація, коли суд просто повторює висновки попереднього суду, не даючи змістовної відповіді на аргументи сторони захисту?

________________________________________

Дев'яте питання: суд мав оцінити не лише докази, а й заперечення щодо них

Це одна з найбільш важливих речей у роботі адвоката.

Мало сказати:

«Цей доказ неналежний».

Потрібно пояснити чому.

Мало сказати:

«Показання потерпілого суперечливі».

Потрібно показати, у чому саме полягає суперечність.

Мало сказати:

«Людина не могла бачити подію».

Потрібно пояснити, які саме фізичні умови перешкоджали сприйняттю.

Мало сказати:

«Фототаблиці оформлені неналежним чином».

Потрібно вказати, які саме недоліки оформлення існують і чому вони мають значення для можливості використання цих матеріалів як доказу.

Саме тому адвокатська позиція у складній кримінальній справі – це не набір емоційних тверджень.

Це система перевірюваних аргументів.

________________________________________

Десяте питання: чи мав засуджений реальну можливість брати участь в апеляційному розгляді?

Окремим і дуже важливим питанням у цій справі стала участь засудженого та захисту в апеляційному розгляді.

На момент одного із судових засідань засуджений перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні.

З матеріалів справи випливала інформація про його госпіталізацію та стан перебування у лікувальному закладі.

Водночас апеляційний суд виходив із того, що наявні медичні документи не підтверджували перебування особи у лікарні саме на день судового засідання, а також зазначив, що навіть за умови перебування в лікарні не було доведено неможливості участі через відеоконференцію.

Саме тут виникла ще одна принципова суперечність, яку необхідно було оцінити.

З одного боку – інформація лікувального закладу про госпіталізацію та перебування особи на лікуванні.

З іншого – висновок суду щодо недостатності підтвердження стану саме на момент засідання та можливості участі дистанційно.

З одного боку – сторона захисту наполягала на поважності причин неявки.

З іншого – апеляційний суд розцінив поведінку інакше та вважав можливим провести розгляд без участі засудженого.

Це вже не питання зручності.

Це питання реальності права людини бути присутньою при розгляді справи, яка безпосередньо стосується її свободи.

________________________________________

Одинадцяте питання: «можна було підключитися по відеозв'язку» – це ще не вся відповідь

Іноді може здатися, що сучасні технології автоматично вирішують проблему участі людини в судовому засіданні.

Але навіть якщо теоретично існує можливість відеоконференції, залишається питання:

чи була така участь реально можливою саме для цієї особи, у конкретний момент, з урахуванням її фактичного стану та обставин?

І ще:

чи достатньо суд перевірив це питання перед тим, як продовжити розгляд без особи?

У цій справі апеляційний суд посилався також на те, що сторона захисту не зверталася із відповідним клопотанням про зупинення провадження.

Але захист поставив ширше питання: якщо участь засудженого в апеляційному розгляді була визнана обов'язковою, а суд отримав інформацію про його перебування в лікувальному закладі, наскільки ретельно суд мав перевірити реальну можливість його участі перед проведенням засідання без нього?

Саме ця проблема і стала одним із центральних аргументів подальшого оскарження.

________________________________________

Дванадцяте питання: коли процесуальна деталь може вплинути на результат

У кримінальних справах дуже легко загубитися в деталях.

Але іноді саме деталь є ключем до всієї справи.

Одна дата не збігається з іншою.

Опис події не повністю узгоджується з протоколом.

Потерпілий описує обставини, за яких він фізично не міг бачити певні дії, але згодом у процесуальному документі з'являється більш конкретний опис того, хто саме ці дії виконував.

Документ підтверджує факт певної події, але не очевидно підтверджує участь конкретної особи.

Фототаблиці використовуються як доказ, але виникають питання щодо їх належного оформлення.

Захист просить повторно дослідити докази, але суд не проводить такого дослідження.

Судове засідання відбувається без участі особи, участь якої раніше визнавалася обов'язковою, при цьому існують документи про її лікування.

Кожна з цих обставин потребує окремої оцінки.

Але найважливіше – вони повинні оцінюватися не ізольовано, а в сукупності.

________________________________________

Чому адвокат повинен читати не тільки вирок

Людина, яка отримує вирок, часто читає насамперед його висновок:

винуватий; покарання – таке-то.

Але адвокат повинен читати значно більше.

Потрібно повернутися до первинних показань.

Порівняти їх із наступними показаннями.

Порівняти показання з протоколами.

Порівняти протоколи між собою.

Перевірити дати.

Перевірити час.

Перевірити послідовність подій.

Подивитися, де саме особа перебувала.

Хто що міг бачити.

Хто що міг чути.

Хто що фактично зробив.

Які документи підтверджують відповідну обставину.

Чи підтверджує цей документ саме те, що з нього намагаються вивести.

Чи були належним чином досліджені заперечення.

Чи відповів суд на доводи захисту.

І лише після цього можна говорити про подальшу правову позицію.

________________________________________

У цій справі проблема була не в одній «помилці»

Саме це я вважаю одним із найважливіших висновків із цього кейсу.

Не йшлося про пошук якоїсь однієї чарівної обставини, яка автоматично вирішує справу.

Йшлося про сукупність питань.

Про невідповідність дат.

Про можливість потерпілого сприймати подію.

Про конкретні дії кожного учасника.

Про відповідність показань наступним процесуальним документам.

Про доказове значення окремих документів.

Про оформлення фототаблиць.

Про клопотання сторони захисту.

Про повноту апеляційної перевірки.

Про мотивованість відповіді суду на аргументи захисту.

Про можливість засудженого брати участь у розгляді.

І саме тому складна кримінальна справа потребує не поверхневого перегляду, а повторної реконструкції всієї доказової картини.

________________________________________

Що це означає для людини, яка звертається до адвоката?

Насамперед – не варто очікувати, що адвокат просто «прочитає вирок і скаже, чи можна його скасувати».

Професійний аналіз починається з іншого.

Потрібно зрозуміти, що саме встановив суд і на підставі чого він це встановив.

Потім – перевірити, чи підтверджується кожен істотний висновок доказами.

Після цього – зіставити докази між собою.

Іноді саме на цьому етапі з'ясовується, що:

•одна й та сама подія описується по-різному;

•різні документи містять різні дати;

•показання не повністю відповідають протоколам;

•конкретна дія приписується особі, хоча з первинних показань не очевидно, що потерпілий міг її бачити;

•документ підтверджує факт події, але не участь конкретної людини;

•додаток до протоколу має питання щодо його оформлення;

•клопотання захисту не отримало належної оцінки;

•апеляційний суд не відповів на всі істотні доводи;

•судовий розгляд відбувся за обставин, щодо яких є питання про реальну можливість участі сторони захисту.

І саме тоді адвокат переходить від простого ознайомлення зі справою до побудови правової позиції.

________________________________________

Кримінальний захист – це передусім увага до деталей

У таких справах не можна дозволити собі сказати:

«Це лише одна дата».

Або:

«Це лише один підпис».

Або:

«Суд уже це оцінив».

Потрібно запитати:

Чому суд оцінив це саме так?

На якому доказі ґрунтується цей висновок?

Чи узгоджується цей доказ з іншими?

Чи є у справі документ, який говорить протилежне?

Чи міг свідок або потерпілий реально сприйняти те, про що він говорить?

Чи встановлена конкретна роль конкретної особи?

Чи була сторона захисту реально почута?

Саме такі запитання можуть змінити розуміння всієї справи.

________________________________________

Іноді найважливіше знаходиться не у вироку, а між його рядками

Кожне кримінальне провадження має власну історію.

У ньому можуть бути сотні сторінок документів, десятки протоколів і численні показання.

Але завдання адвоката – не просто прочитати їх.

Завдання – зіставити їх.

Знайти суперечності.

Перевірити послідовність.

Встановити, які факти підтверджені, а які лише припускаються.

Відокремити доказ факту події від доказу вини конкретної особи.

Перевірити, чи не залишилися без відповіді істотні аргументи захисту.

Іноді саме після такого аналізу стає зрозуміло, що проблема справи полягає не в одному доказі, а в тому, як між собою поєднані всі докази та висновки судів.

________________________________________

Якщо Ви зіткнулися з кримінальним провадженням

Кримінальна справа – це ситуація, у якій не варто покладатися лише на загальні поради з Інтернету.

Кожна справа має свої документи, свою послідовність подій, свої докази та свої процесуальні обставини.

Тому, якщо Ви або Ваші близькі зіткнулися з кримінальним провадженням, обвинувальним вироком, апеляційним чи касаційним оскарженням, важливо не лише запитати:

«Що робити?»

Варто поставити інше питання:

«Що саме відбулося у моїй справі, які докази це підтверджують і чи відповідає висновок суду всім матеріалам провадження?»

Саме з такого аналізу, на мою думку, і повинен починатися професійний захист.

У своїй адвокатській роботі я приділяю особливу увагу саме таким деталям: документам, показанням, суперечностям, процесуальним діям, доказам та аргументам, які могли залишитися без належної оцінки.

Без шаблонних обіцянок і без наперед визначеного результату.

Спочатку – уважний аналіз конкретної справи.

Потім – визначення можливих правових шляхів і формування позиції захисту.

Бо іноді відповідь на найважливіше питання у кримінальній справі знаходиться не в одному великому доказі.

Вона знаходиться у невеликій невідповідності, яку хтось не помітив, не перевірив або не надав їй належного значення.

Автор статті – Віхляєв Володимир Вікторович – адвокат, голова Комітету адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, зовнішній експерт Дослідницької служби Верховної Ради України, експерт Комітету законотворчих ініціатив з питань адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України, проректор з правової роботи-головний юрисконсульт ректорату, антикорупційний уповноважений, почесний доктор та почесний професор Класичного приватного університету

Зв’язатись з адвокатом можна за номерами: 066-493-70-03, 097-88-34-1-74 та за електронною адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.