Інформаційний фронт: солідарність і професіоналізм

http://jerait.com

Головне в умовах воєнного стану – солідарність і професіоналізм. Це добре знають мої колеги-журналісти, які з перших днів повномасштабного російського вторгнення гідно тримають інформаційну передову. Адже у боротьбі з російською агресією правдиве слово має не менше значення, ніж зброя, а дружнє плече підтримки допомагає вистояти у непрості воєнні часи.

Власне, створені з ініціативи Національної спілки журналістів України і за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів і ЮНЕСКО Центри журналістської солідарності покликані допомагати представникам медіа, які працюють в Україні під час війни. Такий Центр діє також на базі Івано-Франківської обласної спілки журналістів. 

За сприяння Івано-Франківського центру журналістської солідарності, за участі Коломийської організації НСЖУ в Музеї історії міста Коломиї відбулася зустріч місцевих медійників із журналістами-переселенцями. 

Координаторка Центру, секретар Національної спілки журналістів України, відповідальний секретар обласного журналістського осередку Вікторія Плахта привітала колег, розповіла про роботу Центру журналістської солідарності. Там є відповідна комп'ютерна техніка, забезпечено доступ до Інтернету і телефонного зв’язку, мають генератор і старлінк.  

В офісі Центру вимушено переселені колеги-журналісти, і місцеві також,  мають можливість працювати, проводити зустрічі, онлайн-ефіри. Тут можна також отримати необхідну допомогу: організаційну, технічну, юридичну, психологічну, захисне екіпірування, аптечки першої медичної допомоги, у екстрених випадках – оформлять документи на   одноразову матеріальну допомогу.

Очільниця Коломийського осередку НСЖУ Валентина Близнюк, головна редакторка газети «Вільний голос», познайомила всіх із колегами-переселенцями. Директор і головний редактор інтернет-видання «Краматорськ Пост» Дмитро Лук’яненко разом із журналістами Олексієм Ладикою і Максимом Ходушком з початку квітня проживають на Коломийщині. Іван Бірчак, журналіст і просвітянин з Бахмута, редактор газет «Бахмут», «Наше слово», нині теж у Коломиї. Тетяна Бєлявцева з Харківщини, журналістка газети «Вісті Зміївщини», знайшла у Коломиї добрих друзів, роботу, самореалізацію. Олена Возна із Миколаєва після досвіду в програмі «Один за всіх» на телеканалі «СТБ» працює у Коломийській райдержадміністрації. Історії про колег – у газеті «Вільний голос», кожний випуск якої як окреме життя. Незламна сила героїв публікацій допомагає утримати друковане видання у непростий воєнний час. А ще – НСЖУ. Завдяки творчим проєктам «Журналісти важливі» і «Ми з України» газета вижила і з впевненістю дивиться у майбутнє. 

– Я дуже вдячна всім, хто допоміг і допомагає нам, – зазначила Тетяна Бєлявцева. – Тут такі привітні люди, дружні журналісти, завжди готові підкласти плече. Я справді відчула підтримку Всесвіту.

Відколи Тетяна приїхала в Коломию, не мала змоги продовжувати професійну діяльність, як журналістка. Попри це наша колега почала допомагати, як психолог, оскільки має досвід у цій сфері. Психологічна допомога – це те, що зараз необхідне кожному. «Я в Коломиї волонтерю як психолог та маю групу переселенців для консультацій. Мені є за що сказати «дякую», тому таким чином я дякую громаді, яка мене прийняла», – каже Тетяна.

– У Коломиї нас тепло зустріли, допомогли облаштуватися, після непростого виїзду і всіх переселенських стресів почуваємося майже як удома, – зізнається також Олена Возна.

Попри внесені війною серйозні корективи, не полишають журналістську діяльність і наші колеги з «Краматорськ Пост». Сповідуючи істину: «Редакція там, де я», забезпечують громаду свого міста актуальною інформацією, вдосконалюються, знаходять нові можливості й для медійної діяльності, й для допомоги громаді.

Своїми спогадами поділився також Іван Бірчак із Бахмута: «Я весь час писав та видавався там українською. У мене в Бахмуті лишився величезний доробок, який я не зміг забрати. Думав, їдемо на трохи і скоро повернемося. Зараз я пишу невеличкі новели й можливо десь їх видавав би. Тут   надихаюся Василем Стефаником, дуже люблю як він писав: коротко і страшно»…

В атмосфері творчості й любові до рідної землі особливо теплим було спілкування між колегами-журналістами. Ділилися власними історіями виїзду з рідних міст, хвилюваннями за рідних, які там залишились. Якраз того дня кілька разів рашисти обстрілювали Краматорськ – ми співпереживали разом із краматорськими друзями, висловлювали спільну впевненість у перемозі. Бахмут, Миколаїв, Харків, Краматорськ, Київ – наші серця б’ються в унісон, ми віримо ЗСУ і разом працюємо для Перемоги.

Вікторія Плахта подарувала журналістам-переселенцям приємні презенти від Центру журналістської солідарності, наголосила на тому, що тільки разом ми – сила. Адже навіть в умовах воєнного стану наші медійники достойно обороняють Україну на інформаційному фронті. 

Незабутні миті дружнього спілкування – на світлинах. Журналісти важливі!

Валентина Близнюк

http://jerait.com