Українські журналісти у Республіці Косово почуваються у безпеці

http://jerait.com

Як ми вже повідомляли, у молодій Республіці Косово, незалежність якої офіційно визнали майже 100 держав світу (серед них поки що немає України), журналістські об’єднання створили зручні умови для фахової, творчої та громадської діяльності українських журналістів. Для  більшості колег – це насамперед можливість залишатися в професії, коли розв’язана рф війна змусила мільйони людей евакуюватися з районів бойових дій і тимчасово захоплених окупантами територій. Програму запропонував і розвиває Європейський центр свободи преси та засобів масової інформації (The European Centre for Press and Media Freedom, ECPMF) спільно з партнерами, серед них - Європейська федерація журналістів (EFJ), Асоціація журналістів Косова (AJK), Національна спілка журналістів України (НСЖУ).

«Нині загальна безпекова ситуація в Косові спокійна та не вплине на медійників з України, які перебувають у Приштині за програмою професійного захисту “Резиденція в Косові”»,-  зазначив у коментарі пресслужбі Національної спілки журналістів України голова Асоціації газетярів Косова Джемаль Реджа. Він фактично підтвердив слова прем’єр-міністра Альбіна Курті, який у своєму письмовому зверненні до українських журналістів підкреслив: ускладнення ситуації на кордоні із Сербією не має дійти до столиці – Приштини.

Українські журналісти, які  вже кілька місяців працюють в межах цієї Програми у Косові ,почувають себе у цілковитій безпеці. Про це під час онлайн—зв’язку зі студією віжн-радіо «На дотик»  запевнили спецкор Міжнародної  інформаційної агенції «Вектор Ньюз», секретар НСЖУ Сергій Шевченко та засновниця і президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех.   Своїми враженнями про перебування у столиці Косова – Приштині і про   нещодавню поїздку до Японії,  вони поділилися зі слухачами і глядачами  та  ведучою  віжн-радіо Ольгою Вакало.

Ольга Вакало:  Ви вже кілька місяців перебуваєте у Косові. Наскільки косовари вже «втомилися» від українських журналістів?

Людмила  Мех: Ви знаєте, косовари ніяк від нас не втомилися. Нас приймають на рівні керівників Республіки Косово, перші особи. Ми з ними співпрацюємо. Але найцікавіше, коли ми виходимо на вулиці Приштини з українським прапорцем на грудях, нас одразу впізнають. Люди дуже позитивно на нас реагують, з величезним співчуттям, бо вони говорять: « Ми самі пройшли через це пекло, коли нам довелося тимчасово полишати свої рідні домівки. Ми стежимо за тим, що відбувається в Україні, і тому бажаємо вашому народу перемоги. І бути впевненими так, як зараз впевнено на своїй землі почуваємося ми».

Сергій Шевченко: Я ще додам. Ми повернулися з поїздки до Японії. І буквально на другий день була зустріч українських журналістів  з  міністром закордонних справ Косова Донікою Гервалла. Це було якраз в той період, коли  з’явились відголоски цього конфлікту,  який так різко спалахнув тут на землі Косова і Сербії. Пані Гервалла сказала про те, що для косоварів немає небезпеки, бо їхня країна перебуває під міжнародним захистом, під захистом військ НАТО, тому що Косово утворене  як незалежна держава, і щодо цього було рішення Міжнародного суду. Тобто, це не якісь самопроголошені території, а це за рішенням Міжнародного суду і через це є відповідний захист цієї країни. Зрозуміло, такі конфлікти спалахували і раніше, бо не так швидко ці рани заліковуються. Але я хочу сказати, що наша зустріч з міністром закордонних справ відбувалася у звичайному кафе в центрі Приштини. Будь-яка людина туди вільно заходить-виходить, ніякої охорони немає. За великим столиком пили чай, розмовляли з міністром, підійшов до нас з двома своїми колегами і очільник Асамблеї, тобто, спікер парламенту Косова Глаук Конюфка. Він так само привітався, поговорив з нами декілька хвилин, сказав, що хоче теж зустрітися, коли розпочнуться засідання їхнього законодавчого органу. І таким чином, ми хочемо ще раз наголосити, що жодної небезпеки для українських журналістів  в Косово немає.  Так само немає підстав думати про те, що тут розпочнеться війна. Той смолоскип війни, який хотіла б закинути сюди, на Балкани, росія, їй це не вдасться, оскільки ситуація тут під міжнародним контролем. І я вважаю, що проблеми як такої, роздутої в пресі, особливо російській, не існує.

Багато зустрічей у нас відбувалося і до нашого від’їзду до Японії, і після того, з косоварами, з представниками громадських об’єднань, з волонтерами і насамперед з керівниками країни. Коли  ми перебували у від’їзді, відбулась зустріч  українських журналістів, які тут перебувають з нами, з президентом Косова. Ми зустрічалися і з прем’єр-міністром також. Тобто, роботи нам тут вистачає не тільки в плані розповідей про те, що Косово наш друг і як підтримує  сьогодні Україну.

Ольга Вакало: А щодо інформації стосовно міжнародної підтримки ідеї визнати росію державою-терористом або державою-спонсором тероризму, як Косово до цього ставиться?

Сергій Шевченко : Принаймні, з того, що ми встигли почути і побачити тут за останні дні , розуміємо, що Косово може підтримати цю думку. Єдине, для України зараз невизнання Косова накладає певною мірою свій відбиток на якісь можливі рішення потенційні, але я хочу сказати, що Косово наш великий друг. І навіть наша колега  Флутура Кусарі, яка представляє Європейський  Центр свободи преси і ЗМІ, говорила про те, що Україна, яка зараз не може швидко приймати рішення стосовно визнання Косова, нехай би, принаймні,  скасувала візовий режим для поїздок косоварів, бо українці можуть сюди їхати, а косовари ні. Навіть ту ж гуманітарну допомогу відвезти з косовським паспортом неможливо через те, що є оці офіційні перепони, офіційне невизнання. Вже те, що  до українського парламенту  внесений проєкт Постанови, нардеп Олексій Гончаренко його подав, тут у Косово було сприйняте дуже позитивно. Хоча є побоювання, що депутати можуть  не проголосувати за це необхідною більшістю голосів, бо це ще і політичні питання, але сподівання на те, що крига скресла, бо є такі офіційні кроки, це дуже важливо і для косоварів, і для України. Ми, українські журналісти, сподіваємося, що і наш внесок у цю справу буде також помітним. Коли ми були в Японії і говорили про Косово, розповідали, що тут є Програма захисту українських журналістів. В Європі аналогів, щоб так країна на рівні уряду профінансувала цю Програму, немає. Японці цікавилися : а що ж це за Косово? Ми кажемо: країна, яка має 2,8 млн. населення, але вона надзвичайно дружня до нас. Людмила вже сказала, чому вона така прихильна до нас, бо косовари знають, що таке рашистська федерація, вони знають, хто такі сателіти, хто їх підтримує в Європі і які рішення росії не сприймає більшість держав і народів.

Ольга Вакало : А тепер трішки про Японію. Як виникла ця ідея? Чому  українські журналісти, які зараз в Косові, опинились в Японії? Якою була мета поїздки і скільки ви там перебували?

Сергій Шевченко : Я почну з того, що президент Фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех з 2018 року є інформаційним партнером Японського Фонду Майбутніх поколінь. Ця Громадська організація сама звернулась в Україну про підтримку їхнього проєкту. З 2012 року вони допомагають чорнобильцям, приїздять сюди і надають підтримку дітям чорнобильців, які проживають у Житомирській області, поблизу зони відчуження ЧАЕС. І ця організація в час цієї повномасштабної війни вирішила допомогти і своїм житомирським підопічним, і українським журналістам як своїм партнерам.

Людмила Мех : Представники фонду запросили нас з Сергієм. А ще поїхали двоє наших черкаських колежанок: голова обласної організації НСЖУ, головна редакторка газети «Черкаський край» Тетяна Калиновська і її колега Олена Макаренко. І ось такою командою ми працювали два тижні в Японії. Ми змогли разом з колегами двічі побувати на прийомі у Надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії Сергія Корсунського. Він приймав нас разом з  японськими партнерами. А вдруге ми були з унікальною людиною, яка по суті грою на скрипці прославляє Україну, але про це краще Сергій розповість.

Сергій Шевченко : Це відомий наш український скрипаль-віртуоз Олег Криса, який нині живе в США, але душею він з Україною. Коли сталось повномасштабне вторгнення, він вирішив не скасовувати свій концерт, який був запланований ще раніше, в Києві, з нагоди  його 80-ти ліття. Він сказав: «Якщо би я не приїхав до Києва, я би шкодував все своє життя». Це справді надзвичайно патріотична особистість. І разом з ним виступала  у Японії скрипалька, керівниця Мистецької асоціації «Україна-Японія» Чіє Савада. Вона дуже багато робить для України, збирає благодійні пожертви. І в цьому доброчинному концерті, який відбувся у Сайтамі, ця пара митців були солістами, виступали разом з японським хором «Щедрик». Туди прийшли люди, які надали допомогу для України, взявши участь в аукціоні. Можна було купити виготовлені японцями фотознімки українських журналістів на війні. Всім присутнім роздавали металеві синьо-жовті значки. А ось ці фотографії, які зараз Людмила показує, це набір листівок, які  можна було придбати, і доброчинні кошти надійшли Україні.

Побували ми  разом з артистами і у керівників префектури Сайтами, у мера цього міста. Тобто, на гарному рівні це все було організовано.  Додам, що продюсером концерту виступив Джунічі Ковала, який очолює Японський Фонд Майбутніх поколінь. Він редактор журналу, який пише про безпеку харчових продуктів і безпеку життя. Фахівець в цій галузі, але під час війни він вирішив нам допомогти, аби залучити кошти для  підтримки України у цей непростий час.

Людмила Долженко

На фото: під час поїздки до Японії

Повністю переглянути інтерв’ю з Сергієм Шевченком і Людмилою Мех можна з 1.16.00 за посиланням.

http://jerait.com