Республіка Косово надає прихисток українським журналістам

http://jerait.com

У молодій Республіці Косово, незалежність якої офіційно визнали майже 100 держав світу (серед них поки що немає України), журналістські об’єднання створили зручні умови для фахової, творчої та громадської діяльності українських журналістів. Для  більшості колег – це насамперед можливість залишатися в професії, коли розв’язана рф війна змусила мільйони людей евакуюватися з районів бойових дій і тимчасово захоплених окупантами територій.

Програму запропонував і розвиває Європейський центр свободи преси та засобів масової інформації (The European Centre for Press and Media Freedom, ECPMF) спільно з партнерами, серед них - Європейська федерація журналістів (EFJ), Асоціація журналістів Косова (AJK), Національна спілка журналістів України (НСЖУ). 

Прикметно, що до цієї програми вже долучилися четверо журналістів з України. Двоє з них – Сергій Шевченко -  спецкор Міжнародної  інформаційної агенції «Вектор Ньюз», секретар НСЖУ та Людмила Мех -  засновниця і президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», стали гостями віжн-радіо «На дотик».  

Докладніше про свої перші враження перебування у столиці Косова – Приштині, і про заходи, які відбуваються в межах Програми, вони розповіли  ведучій Ользі Вакало під час онлайн-зв’язку зі студією у Запоріжжі.

Ольга Вакало: Пане Сергію і пані Людмило, насамперед вітання вам з Днем журналіста, який ми відзначили. Хотілося б, щоб ви поділилися, які побажання і привітання були для вас важливими цього дня ? І що ви бажали собі і журналістам, які нині працюють на інформаційному фронті, з огляду на те, що зараз активна, гаряча, пекельна фаза цієї 8-річної війни і вже міжнародна цікавість до України спадає. І це природньо. Але нам не можна зараз загубити Україну з фокусу уваги цивілізованого світу. І це завдання журналіста. Які ваші настрої, відчуття і побажання?  Чого б ви хотіли і воліли і для себе, і для інших колег?

Сергій Шевченко: Справді,  6 червня відзначили День журналіста, хоча, як сказав голова Національної Спілки журналістів України Сергій Томіленко, ми не святкуємо, а згадуємо загиблих журналістів, яких вже 32 з часу повномасштабного вторгнення росії на територію України. Тому він закликав тих, хто хотів би вітати журналістів з цим святом, ліпше якимись  добрими справами  допомогти журналістам і редакціям відзначити цей день.

Ви сказали, що спадає  інтерес до України. Так, це процес природний. Але 6 червня ми відчували сплеск інтересу, в тому числі тут, у Косово, у Приштині, через те, що це наше свято. Нас місцева Асоціація журналістів Косова запросила за чашкою кави поговорити про нашу Спілку, про те, як працюють зараз журналісти в Україні. І було справді багато привітань цього дня. Бо Людмила Мех це особа, яка була безпосередньо причетна до того, що у 1992 році президент України Леонід Кравчук підписав Указ про святкування Дня журналіста. І було обрано цим днем день вступу тодішньої Спілки журналістів України ( а саме таку вона тоді мала назву) до Міжнародної федерації журналістів. Це було якраз 6 червня 1992 року.

Ольга Вакало: Рівно 30 років тому!

Сергій Шевченко:  Так, 30 років тому… Звичайно, інтерес великий до України у Косово. Після приїзду за Програмою, за якою ми тут перебуваємо, ми щодня буваємо на ефірах радіо, телебачення. Записували нас «Радіо Свобода» і «Радіо Європа», газетярі з нами спілкувалися. Місцеве ТБ, республіканське, канали, які транслюють свої передачі в  Ютубі. Отже, інтерес великий саме через те, що ми тут, як журналісти, представляємо нашу країну як знавці ситуації в Україні. Ми постійно перебуваємо на зв’язку з нашими колегами, з НСЖУ, колегами по проєктах Всеукраїнського  фонду «Журналістська ініціатива», які у нас не припиняються. Під час війни йде допомога журналістам в Україні з різних країн. Зокрема, з Японії, де у нас партнери. Вони дуже хочуть, щоб  ця допомога потрапляла журналістам, які її потребують. Більше 30 журналістів з Київської та Житомирської областей, які потерпіли від рашистської навали, отримали матеріальну допомогу від фонду…

Ольга Вакало: Пане Сергію, скільки часу ви вже в Косово. І про цей проєкт розкажіть, в межах якого ви там перебуваєте.

Сергій Шевченко: Ми з Людмилою  нещодавно приїхали до Приштини. Це ініціатива, започаткована Асоціацією журналістів Косова у партнерстві з Європейською федерацією журналістів, Європейським центром свободи преси і ЗМІ, штаб-квартира якого у Німеччині, і нашою НСЖУ. Зараз багато країн приймають біженців з України. Косово – невелика країна, але тут вирішили, що можуть допомогти хоча б журналістам створити умови для роботи тим медійникам, які втратили її через війну. Редакції зараз не працюють на тих територіях, які під окупацією. Є інші причини, через які люди виїхали з України. І от для журналістів створена така Програма, завдяки якій журналіст може отримати тут умови для роботи. В Приштині можна працювати в офісі, надається також житло, тут є Інтернет стаціонарний або мобільний. І можна працювати для тієї аудиторії, для якої журналіст звично працює. Або працювати на інформаційному фронті, писати про те, що зараз для України важливо. І ми це робимо. Така Програма зараз тут. На цей час четверо журналістів з України вже працюють. А загалом вона розрахована на 20 осіб, які можуть впродовж літа за рекомендацією НСЖУ ( це обов’язково)  долучитися. Журналіст також  має володіти англійською мовою. В Косово державні мови албанська і сербська, але більшість населення, десь 92 % це албанці, тому превалює ця мова. Але всі вони змалечку  знають і вивчають англійську мову, щоб могли спілкуватися з усім світом. Це міжнародна мова. Через це всі албанці знають і свою рідну мову, і на досить пристойному рівні англійську. Тому журналістам, які приїжджають з України, бажано знати базовий рівень англійської, аби вони могли вільно спілкуватися.

Ольга Вакало:  Знаю, що це не лише журналістська ініціатива, а й урядова Програма самої Республіки Косово?

Сергій Шевченко: Так. Уряд фінансує цю Програму, а журналісти забезпечують комунікацію, умови. З нами тут безпосередньо зараз працює представниця Європейського Центру свободи преси і ЗМІ, вона місцева, Флутура Кусарі, очільник Асоціації журналістів Косова, голова правління цієї  організації Джамайль  Реджа  і координатор проєкту Адем Сулеймані.

Ольга Вакало: Ви зараз в столиці Республіки Косово – Приштині. І українців, які ще можуть приїхати, запрошують саме сюди. Наскільки ви відкриваєте для себе  цю країну – і на державному урядовому рівні, і на рівні спілкування з людьми. А наскільки Республіка Косово і її жителі відкривають для себе Україну?

Людмила Мех:  Перші враження дуже приємні. Нас дуже позитивна команда приймає. Ми дійсно країну відкриваємо. Свого часу мені за службовими обов’язками доводилось двічі бувати в Македонії. Зараз це Північна Македонія. А так Балкани були для мене дуже закритими. І коли запропонували таку Програму, зрозуміли, що це шанс пізнати ще один регіон світу для себе, донести інформацію до України і українців. Довідатись, як інші національності сприймають Україну і реагують на російське вторгнення на територію нашої держави. 

Кілька днів тому у нас була зустріч з волонтерами. І прийшовши на цю зустріч, я була приємно вражена, бо молодий чоловік піднявся і доволі гарною українською почав з нами розмовляти. Виявляється, він 5 років працював в Україні і лише восени минулого року разом з родиною повернувся до Косова. Коли сталася біда, він сказав, що не міг спокійно спати, взагалі нічого робити. «Моя рідна країна – Косово, але подумки я був у Києві, Одесі, Харкові – там, де були відділення нашого Представництва Євросоюзу, де я працював», -  зазначив він. І такі відчуття для нього стали поштовхом до дії. Разом з друзями з Великої Британії вони почали допомагати Україні. Перш за все, медичними препаратами, ліками. В тому числі і для військового госпіталя в Запоріжжі. У вашому місті вони співпрацюють з Максимом Кравчуком. І таким чином відбувається міжнародна співпраця в межах допомоги українцям. Я написала матеріал і газета «Голос України» опублікувала його, оскільки є можливість напряму донести ту інформацію, яка відбувається за межами України, але люди працюють задля нашої перемоги.

Сергій Шевченко: Підтримка України у Косово навіть на вулицях. Вони бачать стрічку, синьо-жовту, зав’язану на рюкзаку, і розуміють, що це Україна, підходять, говорять теплі слова. Ми не помітили ворожого ставлення, яке  б люди висловлювали стосовно України. А от щодо російської пропаганди – вона тут не ефективна. 

Поки що державу Косова не визнала половина країн-членів ООН. Серед цієї половини африканські країни. А ЄС на 80 % визнав, також Японія, США. І Косово почувається як країна, яка хоче вступити до Євросоюзу. Вона ще не подала заявку, але вже потенційний кандидат. І відповідно, Сербія, яка хоче вступити до ЄС, повинна визнати Республіку Косово. За Росію я не кажу, вона в цій ситуації дотримується своїх політичних інтересів і відповідно не визнає.

Україна до цього часу теж не визнала, але ота підтримка, яка зараз нашій країні надається, вона дуже важлива. Я думаю, що після перемоги України (а ми впевнені у цьому), переглянуте буде і питання визнання Косова Україною, адже це справжній друг України. Ми це відчуваємо, перебуваючи тут, всередині країни, і вважаємо (це наша журналістська думка), що ми об’єктивно маємо до цього прийти.

Людмила Долженко

Повністю переглянути інтерв’ю з Сергієм Шевченком і Людмилою Мех можна з 39.47 за посиланням.

http://jerait.com