Ніколи не думала про те, що зможу прижитися десь в іншій країні, окрім моєї рідної України. Пожити десь — так, цікаво, подорожувати — безумовно, дуже хочеться. Побачити дивовижні місця, відчути смак повітря, кухні, специфіку місцевих жителів — неймовірно цікаво. Але так, щоби назавжди покинути рідні місця, які знайомі з дитинства — ні.Навіть коли справді стояло питання переїзду в іншу країну, я уявляла собі, як сидітиму зовсім самотня, серед людей, які не проживали якісь суспільно важливі моменти, не знають про них, не усвідомлюють їх значущості для України, та й взагалі про мою країну мало що знають — мені ставало так невимовно сумно, що сльози наверталися і я заздалегідь жаліла бідну Іринку, яку там, на чужині, ніхто не зрозуміє так, як вдома. Бо бути вдома — це не про стіни та конкретне місце. Це про середовище, в якому зростаєш, розвиваєшся, змінюєшся, про можливість бути зрозумілим на вулиці, в магазині, в транспорті. Бути в темі того, що друзі, сусіди та рідні обговорюють вечорами, і, захоплюючись, сперечаються часом, або радіють тому, що в певному питанні мають однаковий погляд.
Багато разів я чула питання — чому не виїжджаю з прифронтового міста, де постійні обстріли, смерті, руйнування? Чому залишаюсь там, де така небезпека, ризикуючи своїм життям та життям свого сина? Чула про варіанти, де можна прилаштуватися, конкретні пропозиції, умови, терміни.
Звісно, я маю план «Б», «В», і далі за алфавітом, ті віртуальні варіанти на випадок «що я робитиму, якщо...», але живу я досі за безплановим «А» і яким буде моє завтра — одному Богу відомо. Як і більшість моїх знайомих, не планую нічого далеко наперед, проте вірю, що те «далеко» все ж буде «близько» і наші діти житимуть в мирній, вільній Україні. Як і тисячі запоріжців, ставлю будильник, сподіваючись, що не буде нічної атаки КАБами, а вранці хапаюсь за телефон, щоб дізнатись — чи не прилетіло десь у район, де живуть мої рідні.
Життя в Запоріжжі змінилося, але змінилися й ми самі. І поки ми тут, місто тримається. А якщо вистоять всі міста – то Україна переможе!
Ірина ОБУХОВА
Конкурс серед медійників на тему – «Незаледна і вільна – ти серце і доля моя!» - І місце
