Лист до вчительки

Rate this item
(30 votes)

Завжди, завжди, як сонячний салют,

для нас сіяє подвигом високим

твій благородний, безкорисний труд.

В. Сосюра

…Тихесенько відчиняю двері кабінету і завмираю… Моя люба вчителька схилилася над нашими зошитами та ретельно їх перевіряє. Червона ручка, як маленький прапорець, рухається в її руці. Десь, серед рядочка, він зупиняється, завмирає, а потім далі мандрує по сторінці зошита…

Моя шановна вчителько! Скільки ж Вам потрібно мати терпіння, щоб навчити нас всьому? Ви так щиро любите нас, що не помічаєте нашу неуважність, іноді непрацьовитість, або просто ледарство. З яких священних джерел мудрості черпаєте сили, щоб навчити нас, трішечки неслухняних і веселих таких, рідної мови? Своєю сонячною енергією вселяєте в наші голови П'ятий океан глибинних знань, глибоких і безмежних.

Завдяки Вам, мені подобається весела райдуга, зелена травичка, осінній листочок, шепіт кущиків і дерев. Мені до вподоби українські пісні, такі ніжні і щирі, ласкаві і співучі. Я з радістю спостерігаю за весняним молодим струмочком, який весело та завзято біжить по лісовій галявинці. Своєю гармонійною бистроплинністю й чудовим співом він ніби закликає нас до праці, натхнення та творчості…

…Я тихесенько відкриваю двері улюбленого кабінету і бачу свою рідну вчительку. Останній зошит відкладено. Вона тихо сидить, задумливо і втомлено, дивлячись у вікно. «Спасибі Вам» - ледь чутно шепчу я і тихо ступаю по сходинках школи на пустий двір. І несподівано мені спадають на думку такі слова:

За доброту, щирість, ласку,

Спасибі, дорогенька, Вам!

Ви ведете немов у казку,

Даєте любов нашим серцям.

Спасибі, за глибинні знання,

Ви відкрили нам весь світ,

І ось найтяжчі завдання,

Тепер проходять мимоліт.

Хай Вам щастить,

Бажаю сили і натхнення,

Хай сум не прийде ні на мить,

Найбажаніших мрій здійснення! 

Наталя Судейко

Read 24837 times Last modified on Субота, 25 червня 2016 16:15