Мій зір «-6», з дитинства ношу контактні лінзи, та лише півроку тому я наче отримала нові очі. Вони побачили багатонаціональну державу, зовні вона дуже різна і, здавалося, що її може об'єднувати всередині? Великі та водночас страшні події минулого року допомогли сформувати єдине світобачення, ми гідні кращого життя, незважаючи на якій мові думаємо - російській, українській, білоруській чи молдавській.
Ви ще слідкуєте за перебігом моїх думок? Добре. Я не заперечую красу української мови чи важливість її володіння, але не слова на спільній мові нас об'єднують, а світогляд, який перетворюється у вчинки, вони набагато краще характеризують нас.
Вже не зосталося чистокровних українців, в середньому житель нашої країни досконало володіє двома-трьома мовами. Для багатьох рідною землею є Україна, а ось мовою може бути російська, чи польська, хіба це так важливо? Нас об'єднує не українська мова, а єдність несхожої ні на кого держави, яка дуже нагадує мені фенікс, її стільки разів роздирали на шматочки і стільки же вона відроджувалася, і буде знову відроджуватися з попелу.
Вікторія Дутова