Українська мова – мова єднання

Rate this item
(14 votes)

Вибачте, але я не вірю, що спільна мова може об'єднати людей. Я відчуваю як після прочитання першого речення ви здивовані й готові привести аргументи до моїх невірних суджень, прошу, дайте мені слово, після я вислухаю вас.

Авжеж, я згодна з думкою, що без мови не існує народу, але я маю сумнів, як розуміння і сприйняття чужих слів може об'єднати. Зараз ваші очі впізнають знайомі букви, які перебудовуються у вашому мозку в речення, ви аналізуєте написане та хіба ми мислимо однаково? Ми розмовляємо однією мовою, але це не об'єднує нас в єдине ціле. Я теж з тих людей, що виросли на Вавилонській притчі, а чи замислювалися ви, якби жителі цього міста дійсно хотіли звести вежу до небес, зупинила би їх мовна проблема? Єдина ціль та спільні погляди – ось що об'єднує нас.

Мій зір «-6», з дитинства ношу контактні лінзи, та лише півроку тому я наче отримала нові очі. Вони побачили багатонаціональну державу, зовні вона дуже різна і, здавалося, що її може об'єднувати всередині? Великі та водночас страшні події минулого року допомогли сформувати єдине світобачення, ми гідні кращого життя, незважаючи на якій мові думаємо - російській, українській, білоруській чи молдавській.

Ви ще слідкуєте за перебігом моїх думок? Добре. Я не заперечую красу української мови чи важливість її володіння, але не слова на спільній мові нас об'єднують, а світогляд, який перетворюється у вчинки, вони набагато краще характеризують нас. 

Вже не зосталося чистокровних українців, в середньому житель нашої країни досконало володіє двома-трьома мовами. Для багатьох рідною землею є Україна, а ось мовою може бути російська, чи польська, хіба це так важливо? Нас об'єднує не українська мова, а єдність несхожої ні на кого держави, яка дуже нагадує мені фенікс, її стільки разів роздирали на шматочки і стільки же вона відроджувалася, і буде знову відроджуватися з попелу.

Вікторія Дутова 

Read 2014 times Last modified on Середа, 18 лютого 2015 12:07