Культура (263)
Прочитала у чаті, що запоріжці стали більше купувати... меблі. Безглуздя, здавалося б: робити дорогі покупки, хоча будь-якої миті у твій дім може потрапити ворожа ракета. Але чи варто відкладати щось «на опісля війни», коли життя щодня висить на ниточці?
З нагоди ювілею художника-реставратора, завідувача відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею, реставратора вищої категорії Валерія Твердохліба відкрито виставку художніх творів із циклу «ЧАС», яка відбувається в рамках арт-проєкту «БОГ МІЖ НАМИ!».
Моє перше знайомство з академічним козацьким ансамблем пісні і танцю «Запорожці» відбулося за два роки до війни. В пгт Михайлівка Василівського району відзначали День працівників сільського господарства, а виступ колективу в районному Палаці культури був святковим подарунком аграріям від Запорізького залізорудного комбінату, де я на той час працювала редакторкою корпоративної газети. І от – нова зустріч, на цей раз – в обласній філармонії в прифронтовому Запоріжжі. Виступ незламних «Запорожців» був настільки яскравим, а спогади про довоєнне життя настільки щемливими, що я не змогла стримати сліз…
Є у шекспірівському “Отелло” щось містичне. Подейкують, над п’єсою тяжіє фатум. Не оминули напасті й постановку вільнюського Театру Оскараса Коршуноваса (ОКТ). Зокрема, мені вдалося подивитися цю виставу лише з третьої спроби.
