Культура (263)
«Чи колись було таке, що когось цікавило наше бачення дійсності?» - обурено хитнула своїм довгим стеблом одна фіолетова квітка. «Усі ці глядачі, що вдивляються у наше зображення – просто витріщаки, яки нічого не розуміють у квітковому житті».
«Чи думав цей митець, зрізуючи нас, розманіжених сонячним промінням та весняно-літнім вітром, про наше бажання позувати йому? Звісно, що ні. Бо то ж не йому стирчати безліч часу у незручній хоч і досить красивій білій вазі з візерунком. Ніхто, жоден з тих, хто потім побачить цю картину, навіть з прояву ввічливості не поцікавиться в порядних квітів про їх настрій. А нам ще, до речі, й самої картини не покажуть», - якщо б в жовто-білого півника були плечі, він би обов’язково ними знизав, а так гордовита пишна квітка лише злегка затріпотіла пелюстками.
Сегодня планирую навестить эту симпатичную крестьянку. Последняя встреча с ней была замечательной. Давно не ощущал столь яростной теплоты женского тела, трепещущего так близко к моему.
Выходя из своих примитивных домов, они играют роль скромных и воздержанных девушек, но когда в стенах их жилищ обнажится незаурядный мужчина, они становятся более искусными актрисами. Возбуждённые, страстные и дикие – они изысканно воплощают образ разврата и похоти.
Часто ли мы имеем возможность увидеть перед собой все богатства мира? Думаю, что нет. Может, разве только в фильмах о драконах, которые прячут в своих пещерах горы золота, драгоценностей и прочих блестящих вещей, что мутят рассудок, пробуждая в человеке варварскую натуру.
«Снежинки-балерины, пушистый снег, живописные картины мороза на окнах, праздничная атмосфера и сверкающие глаза ребятишек, новогоднее настроение, – размышляла Ася, удобно умостившись на сиденье в маршрутке. – Это так замечательно. Зима полная чудес!»
