Культура (263)
Как-то я приехала на лето к бабушке в деревню. Собралось много родственников – отпускников. Стало в доме тесно, весело, шумно. Ночевали - кто в доме, кто на сеновале, а то и на траве у дома.
Весенний вечер. Обманчиво яркое мартовское солнце медленно клонится к закату. По-особенному оранжевый, характерный только для завершения дня свет, все еще проливается на глубокий карьер и широкую степь вокруг. Мертвые, сухие травы, умудрившиеся не сломаться во время суровых зимних бурь, теперь стоят смирно и отбрасывают резко очерченные тени. Бешеный ветер своими стремительными порывами доносит крупицы песка со дна на самый верх, беспорядочно разбрасывая их по размашистым степным просторам.
Какие же замечательные у нас в Украине места , какая богатая красотой природа! Доводилось ли вам бывать в Карпатах? Солнце, воздух и … снег!
Когда я впервые попала в Западную Украину, была осень. Как сказал поэт: «В багрец и золото одетые леса…». И была очарована красотой горных вершин, уходящих в небо и зелеными островками между ними. И простором! Сразу захотелось запеть песню, которую исполняет Софии Ротару: «Там, де гори, полонини, де стрімких потоки річок…».
Дід, нахмуривши густі та сиві брові, запалює свою різьблену трубку та жадібно втягує дим. Вечір вже в повній мірі захопив владу над днем і тільки полум'я захищає кімнату від пітьми, та дарує спокій. Здається, що таку атмосферу, зруйнувати неможливо. Але...
До кімнати з піснями, сміхом та веселощами забігають дітлахи. Це онуки старого діда, яких він дуже любить і частенько повчає. Для діда це була несподіванка, і він навіть дещо розгнівався, але гнів швидко змінюється посмішкою. Він звичайно радий цим не проханим гостям, і цікавиться, що саме привило їх до нього в таку пізню годину?
Діти в один голос закричали: "Розкажіть цікаву історію!"
