Сьогодні, у День Державного Прапора України, хочу поділитися з вами унікальним журналістським фото з прифронтового Оріхова. Це місто у Запорізькій області, яке вже роками стоїть на передовій нашої боротьби з окупантами за свободу, зазнає жахливих руйнувань від ворожих авіаударів. Але дух Оріхова незламний, як і дух усієї України.
«Звичайні герої без зброї». – так назвала свою першу персональну фотовиставку Ганна Логвіненко - членкиня НСЖУ, рятувальниці, працівниці преслужби ГУ ДСНС України у Запорізькій області. А відкрилася експозиція з нагоди Дня Державного Прапора і Дня Незалежності України у Центрі журналістської солідарності Запоріжжя. На ній представлено 49 світлин авторки. А зроблено їх з початку війни понад три тисячі. Ганна розповіла, як важко було з такої кількості обрати знімки для виставки. Спочатку відбирала сама в кілька етапів. Потім запрошувала колег і професіоналів на допомогу. В результаті було відібрано саме ці світлини, які представлені на виставці.
Напередодні державного свята в Запорізькому Центрі журналістської солідарності оговорювали проблеми свободи слова і незалежності медіа у незалежній Україні. Вела медіадискусію тренерка, професорка факультету журналістики місцевого Національного університету Ірина Бондаренко.
Рік тому наш ЦЖС створив мережу власкорів, в яку увійшли шість журналістів, що на початку війни виїхали за кордон. Одна з них радіожурналістка Наталія Агаркова. Вона зараз мешкає у Чехії і створила дуже популярний сайт, який читають в багатьох країнах світу, навіть в Індонезії.
В продовження проекту «Місцеві ЗМІ: творчі здобутки, проблеми, перспективи», започаткованого в липні Запорізьким Центром журналістської солідарності НСЖУ, відбулася зустріч з засновницею та головною редакторкою Інтернет-медіа Катериною Рождественською. До речі, Катерина також керівниця молодіжного крила нашої журналістської організації. Тож Центр для неї, можна сказати, ще одне місце роботи, тільки громадської. Зазначимо також, що Інтернет-видання молоді журналісти створювали при підтримці Центру журналістської солідарності і презентували його теж у нас, ділилися своїми думками і планами З того часу пройшло більш, ніж півроку. Видання працювало певний досвід, а головне – прихильність читачів, про що свідчать багаточисленні щоденні перегляди Від 3 до 5 тисяч і доволі чимала кількість постійних відвідувачів.