Преслав – велике болгарське село, Комишуватка – невелике українське. Між ними чотири кілометри вздовж річки Обіточної, яка впадає в Азовське море. Не знаю, як зараз, а в мою юність із відомою періодичністю у центрі Преслава на полі, яке разом із клубом та парком, утворює умовну рекреаційну зону, проходили футбольні матчі між командами двох сіл.Ажіотаж, яким супроводжувалися ці зустрічі, міг би посперечатися з днем села, святкуванням урожаю, а у зменшеному масштабі – із показом індійського кіно у достославні часи. Глядачі розташовувалися на почорнілих від дощу кривих лавках вздовж поля і просто на траві. Реагували на успіх та неуспіх своєї команди шумно, нестримно, нерідко вимагали відправити суддю на мило. Преславці з притаманним їм почуттям гумору висміювали комишуватців, голосно, щоб чули всі, коментували їхні промахи.
Ще комишуватські хлопці, траплялося, приїжджали у Преслав на танці. Але цей захід був дещо ризикованішим, і пояснювати, чому саме, особливого сенсу немає. Але... навіть якщо на цих танцях і траплялися сутички через дівчат, я не пам'ятаю жодного разу, щоб справа зайшла далі за півнячу битву, спекотну, стрімку, але водночас і недовговічну. У будь-якому разі незабаром після неї мирилися, іноді навіть пили мирову, а на завтра взагалі забували про те, що трапилося напередодні. Бо на завтра треба було повертатися до справ – обробляти землю, дбати про господарство, будувати нехай і просте у своїй невигадливості, але водночас і до крайності наповнене, цілісне, а отже, і щасливе життя.
Поля примикали одне до одного, Обіточна давала воду для їхнього зрошення обом селам, комишуватці їздили до преславської амбулаторії, сільради та пошти. У цьому маленькому Всесвіті панував мир і спокій, злагода та відкритість – усе те, чого ми позбавились з початком великої війни. Але ми обов'язково повернемо собі ці безтурботні часи, виженемо взаший російських окупантів і знову зберемося в Преславі на футбольний матч між командами двох сіл.
Роман Мільчев
Конкурс серед медійників на тему – «Незаледна і вільна – ти серце і доля моя!» - ІІІ місце
