Наш понеділковий мітинг на підтримку України цього тижня перенесли на п’ятницю, 24 лютого. Зі зрозумілих причин. На вільнюському майдані Катедральному зібралося значно більше народу, ніж зазвичай. Сотні, ба й тисячі українців і громадян Литви.
Починаємо публікації циклу нарисів, автори – наші колеги-переселенці з окупованих та прифронтових територій України, якими нині опікується Запорізький Центр солідарності журналістів. Відкривають цикл спогади гуляйпільського журналіста Івана Кушніренка.
22 лютого 2022-го поїхала у гості до сім’ї молодшої дочки у м. Дніпро. А через день рано вранці телефонує з Оріхова чоловік і повідомляє: «Війна! Росія напала на Україну!»
Уявляєте, мій стан після таких слів? Розгубленість, розпач, тривога—емоції переповнювали. Інформація, яку отримували цього дня і пізніше, вражала. Складно було повірити, що сусіди, що називали себе братнім народом, скидають снаряди на мирні міста і села, нищать «градами» житлові будинки, школи і дитсадки. Тисячі смертей українців, цивільних громадян, у тому числі дітей, стали жертвами обстрілів рашистів.
Напередодні річниці повномасштабного вторгнення рф в Україну ректор Бердянського державного педагогічного університету, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Ігор Богданов розказав про життя і роботу університету в окупації, тиск з боку загарбників, вимушене переміщення, плани, мрії та діяльність університету сьогодні.