Культура (263)
У місті Вижниця, що на Буковині, на малій батьківщині народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, видатного митця, який виконував пісні власним серцем, відбувся Четвертий відкритий фестиваль-конкурс сучасної української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» (2019). Цікаво, що цього року гран-прі за виконання українських пісень, зокрема й із репертуару Назарія, виборов йорданець Білаль Ісхак Селім Джад, який гарно володіє українською мовою.
В Палаці культури «Орбіта» поціновувачі гарної української пісні переглянули яскраву концертну програму «Лети, моя пісне, з козацького краю!», присвячену 70-річчю з дня народження Юрія Івченка - лауреата міжнародних і всеукраїнських фестивалів і конкурсів, композитора, керівника народного самодіяльного хору «Запорозькі козаки». Цікаво, що в глядацькій великій залі ПК «Орбіта» цього разу важко було відшукати вільне місце...
Спочатку під козацький славень «На сторожі волі» (музика Юрія Івченка, слова Пилипа Юрика) глядачі побачили слайди з життя маестро. Потім ведуча надала слово члену НСПУ й НСЖУ, поету Пилипу Юрику, з яким композитор співпрацює з 1994 року. За цей час вони створили близько півтора десятка пісень.
Міжнародний фестиваль-конкурс Фестиваль «Хортиця - серце Європи» став у Запоріжжі традиційним. Захід спрямований на укріплення дружби між польським та українським народами, сприяє розвитку та збереженню польсько-українське мистецької спадщини і присвячений дню конституції Польщі. Нині понад тисячу учасників фестивалю гостинно прийняв палац культури «Титан». Тут змагалися та показували власні артистичні здібності творчо обдаровані дітлахи із Запоріжжя та усіх куточків області: танцювальні колективи, солісти, дуети, тріо, вокалісти, оркестри, композитори та концертмейстери,вокальні ансамблі, гурти, хори. А юні художники та вихованці народних майстрів влаштували виставку власних творчих доробок.
- Вы счастливы?
- Да.
- Почему, как Вы считаете?
- Потому что я родилась у моря…
Маленькая белокурая девочка, в разноцветной майке и в белой юбочке, бежала по деревянному мостику к морю. Её волосы развевались по ветру и переливались золотом в солнечных лучах. Люди, шедшие навстречу, улыбались ей. А она, не обращая на них ни малейшего внимания, очень спешила… к морю. Быстро скинув пляжные сланцы, малышка подбежала к воде и остановилась. Море было спокойным. Едва слышно волна накатывала на берег и тут же отступала. Кричали чайки, кружа над морской гладью. Лето было в самом разгаре. «Какое же ты великое море моё!», - подумала Даша, и, присев, коснулась маленькой ладошкой поверхности воды…
