Олександр Полянський: «Навчаємо сьогодні - творимо майбутнє»
Заступник директора ДНЗ «Пологівський професійний ліцей» Олександр Полянський був одним з багатьох співрозмовників, кого в коворкінг Запорізького Центру журналістської солідарності, що давно вже став популярним громадським простором, привели бажання і необхідність зустрітися з медійниками, розповісти про свій навчальний заклад, релокований з окупованого районного містечка Пологи, домовитися про співпрацю.
Пропозиція про таку зустріч зацікавила і журналістів. Адже мова йшла про підготовку спеціалістів в умовах воєнного часу, яким працювати у звільненій від ворога Україні, відбудовуючи її з руїн. Тож нині ліцеїсти, на долю яких випали доволі складні випробування – евакуація під обстрілами до Запоріжжя, заняття в чужих стінах, приліт КАБу і руйнівна пожежа безпосередньо в приміщення ліцею, який разом з майстрами і викладачами тільки-но відновили, під виття сирен продовжують засвоювати ази професійної майстерності.
Розмова вийшла доволі змістовною і корисною для обох сторін, та все ж для повноти картини в ній не вистачало саме місця події. Тож Олександр Полянський на початок співпраці запросив журналістів на ознайомчий прес-тур безпосередньо до ліцею. Але. перш, ніж розповісти про цей захід, зазначимо, що він відбувся в рамках проекту співпраці Центру 
журналістської солідарності з громадами, релокованими до Запоріжжя з тимчасово окупованих територій.
У вестибюлі ліцею, поруч з державним прапором і текстом Гімну України нас зустрічає промовистий плакат: «Навчаємо сьогодні – творимо майбутнє!» і жвава зграйка хлопців та дівчат, які пробігають повз нас і швидко спускаються сходами вниз. - Це – наші кухарі і кондитери поспішають на заняття до лабораторії, - пояснює заступник директора. - Згодом і ми там побуваємо, побачимо прекрасно обладнані робочі приміщення, де зосереджено і вправно чаклують над приготуванням обіднього меню майбутні су- і шеф-кухарі, поспілкуємося з ліцеїстами. Ось фрагмент однієї такої розмови, яка багато що про ліцей говорить.
- Я прийшов до сюди без особливого ентузіазму. Просто хотілося скоріше стати самостійним. Тож після 9 класу вирішив йти вчитися якійсь професії. Якій саме – уявляв приблизно. Головне, щоб було не дуже важко і швидко, - так я собі 
сказав. Такі у мене були критерії. Після невдалих походів до двох ліцеїв, де я нікого особливо не цікавив, вирішив: ну ось ще в цей зайду – і все… Остання спроба, так би мовити.
Прийшов до нашого ліцею (тепер він уже другий рік для мене – наш), - і залишився. Розумієте, зустріли так, ніби саме мене чекали, ніби саме мене тут не вистачає. І кулінарія, про яку я мав любительське уявлення, тепер потроху стає моєю професією. Мені тут цікаво, я вже не хочу, де легше. Зустрів знайомого хлопця з нашої школи, він на рік старший. Вчиться тут на електрогазозварника, йому теж подобається, вже був на заводі на практиці. І я цього року теж буду на практиці - в кафе чи в ресторані. Нас охоче приймають, бо ми вже чимало вміємо, - Ось таку історію розповів мені один із студентів ліцею на ім’я Володимир, родом із Запоріжжя.
Війна наздогнала їх вдруге. Спочатку — у рідних 
Пологах, згодом — уже в Запоріжжі. Там — окупація, тут — ворожий приліт у стіни навчального закладу. Але попри все вони зберегли традиції, продовжують навчати студентів, будують плани на майбутнє та навіть мріють про створення власного музею історії ліцею. Всі ці плани видаються абсолютно здійсненими. Бо і самі ліцеїсти, і їхні викладачі в тому не мають сумніву. І найбільший оптиміст, ентузіаст, залюблений у свою нелегку справу їх керівник Олександр Полянський, цю впевненість розділяє і постійно підтримує.
- Наш ліцей веде свій початок з 1976 року (піввіковий ювілей!) після відкриття одного з найбільших у Європі олійно-екстракційного заводу у Пологах. Його створили, щоб готувати кваліфікованих працівників для промисловості та харчової галузі. За цей час ліцей підготував 
тисячі фахівців для підприємств України.
Сьогодні, продовжуючи роботу у складних умовах війни, ми готуємо кухарів, кондитерів, електрогазозварників та електромонтерів. Одночасно допомагаємо студентам отримати водійські категорії «В» та «С1». Освітній процес адаптували до сучасних реалій — для студентів працюють інтерактивні онлайн-кабінети, дистанційні заняття та консультації викладачів. У закладі нині навчаються понад 250 студентів ( починали ми в перший рік після переїзду до Запоріжжя з 37 ліцеїстів). А вже наступного навчального року ми плануємо збільшити кількість здобувачів освіти до 300! Ми не лише навчаємо, але й допомагаємо фронту: у лабораторії виробничого навчання студенти на чолі з досвідченими майстрами щодня готують гарячі комплексні обіди для українських військових.
Нашій країні потрібні фахівці, які можуть 
будувати, відновлювати та забезпечувати життєдіяльність міст. І ми готові виховувати таких професіоналів», - переконано і впевнено стверджує Олександр Полянський.
Ліцей чекає майбутніх студентів, готовий дати їм не лише міцні професійні знання, але і впевненість у майбутньому, бо саме їм відбудовувати нашу країну вільною і щасливою після звільнення від ворога.
Валентина Бистрова
Світлини Вячеслава Твердохліба та Юлії Коробець
