Івано-франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ й кафедра журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила провели вебінар на тему «Діджиталізація, сучасне блогерство: плюси і мінуси». У заході взяли участь викладачі кафедри та студенти.
Спікерка вебінару доцентка кафедри Наталія Димніч у контексті діджиталізації згадує соціальний термін «глобальне село» й розглядає феномен швидкого поширення інформації. «Мені здається, що найбільша проблема блогерства та діджиталізації в тому, що ми не завжди розрізняємо експертність. До думки «Мені цікаво, що він чи вона мені скаже» треба також додавати запитання собі: «А для чого? Чи збагатить це мене? Чи зможу я використати цю інформацію? Наскільки правдиву інформацію я отримаю?». Ми часто купуємося на емоції і дуже часто ці емоції ми поширюємо. А для якісної преси неприпустиме апелювання до почуттів», – розповідає Наталія Димніч.
До дискусії активно долучилися координаторка Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта, завідувачка кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю УКД Віра Качмар, професор кафедри, журналіст і письменник Іван Ципердюк. Мали змогу висловитися щодо теми й розглянути конкретні кейси, що показують позитивні та негативні сторони діджиталізації й блогерства, також майбутні журналісти, на яких, власне, і був зорієнтований вебінар.
Щодо місця блогерської експертності у журналістських матеріалах професор Іван Ципердюк, зокрема, зазначив: «В один момент інтернет дозволив бути всім письменниками. Відбулося повне нівелювання цього слова. Як великі острови сміття отруюють світовий океан, так само духовну сферу отруюють цифрові масиви».
Вебінар відвідали й молоді медійники, що вже пробують себе в професії. Ірина Блаженко вважає, що надмірне захоплення блогерством може нівелювати цінність якісної журналістики. «У мене різко негативне ставлення до порівняння блогерства та журналістики. У сприйнятті людей геть зникає межа між цими заняттями. Хоч блогер і може транслювати події, та це все одно відбувається крізь призму особистого «я» і не може претендувати на об’єктивність. Тоді, коли журналіст не претендує на першість, для нього головні герої – інші люди. Це як вид служіння іншим», – ділиться журналістка.
Із цією думкою погодилася й одна зі студенток кафедри, ВПО із Харкова Олександра Борзьонок. «Я також вважаю, що журналіст має бути на другому плані. Він завжди має ставити свого героя в центр історії. Й за цією ознакою можна розрізняти справжнього журналіста та блогера», – зауважує Саша.
Висновки за результатами вебінару:
* Ми живемо у «глобальному селищі» Маршала Маклюена: усне спілкування, миттєве поширення новин, усі один одного «знаємо». Це наслідок діджиталізації нашого спілкування.
* Проблема експертності думок: ми плутаємо лідерів думок і експертів. Експерти – це люди, які мають відповідні досвід, знання, освіту, щоб робити висновки про певні явища. А лідерами думок часто є, наприклад, блогери, які висловлюють свою думку, часто керуючись емоціями, без належного професійного аналізу.
*Позитив діджиталізації – це великий спектр інформації, яку ми можемо обирати.
* Орієнтуватися в своєму виборі варто на новизну, правдивість й фактологічне підґрунтя. Якісна журналістика – зазвичай беземоційне викладення фактів.