Центр добра і допомоги

http://jerait.com

Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ віднині отримав ще одну – неофіційну назву. На зустрічі ветеранів місцевих ЗМІ з колегами-переселенцями з окупованих та прифронтових територій відомий журналіст і краєзнавець, колишній редактор газети «Голос Гуляйпілля» Іван Кушніренко назвав його Центром добра і допомоги.

 

- З перших днів нашого перебування на Запоріжжі, куди ми втекли від війни, Центр журналістської солідарності НСЖУ підтримує журналістів-переселенців і матеріально, і морально, - сказав Іван Кушніренко. - Ми можемо тут і попрацювати, бо є обладнані робочі місця, і одержати дієву підтримку у вирішенні своїх побутових проблем. А їх було чимало, бо всі ми виїжджали з під-обстрілів чи тікали від окупантів, як кажуть, у чому стояли. Вдячні і за гуманітарну допомогу, і за можливість спілкування з колегами, як от зараз, на цій зустрічі за дружнім столом. Всі  ми довго перебували в інформаційному вакуумі, а це для людини, а тим більше – для журналіста, нестерпно важко. Тому з перших хвилин зустрічі не можемо наговоритися. Національна спілка журналістів, створивши мережу таких Центрів, зробила велику справу, - підкреслив гуляйпільський журналіст.

Наші колеги-переселенці  Антоніна Букрєєва з Якимівки, Клавдія Галчанська, Тамара Курочкіна та Світлана Карпенко з Оріхова, Алла Шамрай з Енергодара, Вікторія Горбатко з Бердянська, Ніна Деркач та Іван Кушніренко з Гуляйполя, Валентина Аверіна з Лисичанська поділилися з учасниками зустрічі щемними та болючими спогадами і розповідями про побачене і пережите в окупації чи на прифронтовій території.

- Лінія окопів ВСУ проходила вздовж залізничного полотна прямо навпроти нашого будинку, - згадує Клавдія Галчанська. - В перші дні війни, коли ще було відносно спокійно, наші військові провели від нас собі світло, заходили до нашої хати. А потім почалися бомбування і обстріли. Хлопці нам кажуть: «Виїжджайте звідси, тут буде пекло». Ми виїхали, хоч машина й була вже трохи побита, добралися до Запоріжжя. А наші хлопчики в тому пеклі залишилися і тримають оборону. За кілька місяців боїв від нашої хати одні стіни залишилися. Я не знаю, куди ми будемо повертатися. А так тягне до рідного міста!

Антоніна Букрєєва згадувала жахи окупації. За її словами, найгіршим випробуванням була повна відсутність будь-якої інформації. Ніяковіючи, зізналася, що після того, як з великими труднощами вдалося вибратися з Якимівки до Запоріжжя, ніяк на може наговоритися, бо дуже не вистачало спілкування.

- Розумієте, ми жили в повній інформаційній блокаді. Не знаєш, з ким можна говорити, бо, на жаль, серед тих, кого я вважала до війни порядними, були і зрадники, і колаборанти. І ще. Мій будинок стояв поруч з відділком поліції. І коли я виходила на балкон подихати повітрям, бо на вулиці намагалася з’являтися тільки в крайньому випадку, не раз чула звуки катувань і плач людей. Це так страшно… Довелося відмовитись від давньої звички пити каву на балконі.

Кожна розповідь – крик душі, важкий емоційний спомин, як рятувалися від обстрілів, як прямо на очах  руйнувалося їхнє житло, яким моральним утискам  піддавалися журналісти на окупованих територіях.

Свої штрихи до цих сповідей додали і журналісти місцевих ЗМІ. Так під час спілкування склалася своєрідна усна збірка, об’єднана загальною темою: «Моя історія війни». Безпосередньо на зустрічі виникла ідея розпочати серію публікацій під такою назвою на сайті ЗОО НСЖУ, а згодом підготувати електронну версію збірки «Моя історія війни».

Під час зустрічі свої вірші  читали журналісти і письменники Пилип Юрик, Антоніна Букрєєва, Віктор Фоменко та Валентина Манжура, а Іван Кушніренко і Тамара Курочкіна презентували і подарували Центру журналістської солідарності свої нові книжки.

Супроводжував захід прекрасними патріотичними піснями співак і композитор, заслужений працівник культури України, член НСЖУ Анатолій Сердюк.

- Це була така віддушина, такий ковток свіжого повітря! Дякуємо, що допомагаєте нам, а особливо ж за те, що відігріваєте наші душі, - сказала в кінці зустрічі журналістка з Енергодара Алла Шамрай.  І всі з нею погодилися.

Валентина Бистрова

Світлини Юрія Зелінського

http://jerait.com