Третина століття від рукопису до книги

http://jerait.com

Саме такий шлях пройшов твір «Степова принцеса» нашого відомого земляка українського дитячого письменника, журналіста, краєзнавця, археолога, педагога Олексія Яковича Огульчанського.

Повість «Степова принцеса» – це друга книга задуманої автором дитячої пригодницької дилогії. Перша – «Дарунок Кніповича» – вийшла з друку у столичному видавництві «Веселка» у 1986 році. Продовження оповіді, на превеликий жаль, спіткала сумна доля: у згаданому видавництві вже був підготовлений до друку книжковий варіант, який через брак коштів просто розсипали. Після смерті Олексія Яковича його дружина Катерина Миколаївна передала авторський рукопис нашим землякам мовознавцям Ользі та Андрію Будугаям, які нині мешкають у місті Біла Церква.

Про цю історію торік почув член ЗОО НСЖУ, журналіст інформаційної групи «ПРО100» Андрій Токовенко, який побував у місцевому краєзнавчому музеї на заходах з відзначення 105-річчя з дня народження О.Я.Огульчанського. Разом з колегами вони вирішили видати повість, яку всі вважали втраченою назавжди.

А далі, як говориться, була справа техніки. Керівником масштабного проекту стала головний редактор газети «Бердянские ведомости» член ЗОО НСЖУ Валерія Буханова, літературними редакторами – Ольга та Андрій Будугаї, художніми редакторами – Андрій Токовенко та Андрій Риндін. Змакетували й зверстали книгу спеціалісти інформаційної групи «ПРО100», а надрукували у «Видавничому будинку Мелітопольської міської друкарні».

Звернемо увагу на кілька особливостей ошатно оформленого видання, яке приємно взяти в руки. Перш за все, книга вмістила обидві повісті дилогії – «Дарунок Кніповича» і «Степова принцеса». Їм передує вступна стаття Ольги та Андрія Будугаїв «Історія появи повісті Олексія Огульчанського «Степова принцеса» у друці». Вони ж підготували статтю «О.Огульчанський, як письменник, педагог, дослідник Північного Приазов’я». Доречні й цікаві довідкові матеріали «Список використаних джерел» і «Творча спадщина Олексія Яковича Огульчанського (30.03.1912 – 13.08.1996)».

Ще одна важлива особливість, як для дитячого видання, – багатоілюстрованість книги. Причому малюнки мають і пізнавальне значення, бо використані твори графіки та живопису з мистецької скарбниці міста – Бердянського художнього музею імені І.І. Бродського (директор М.М. Бучакчийська). Як відзначали на презентації, багато з творів живопису О.Я. Огульчанський особисто тримав у своїх руках, бо саме він у переможному 1945 році повертав з евакуації колекцію худож-нього музею. На першій сторінці обкладинки – кольорова робота відомого бердянського митця М.Т. Мироненка «На Бердянській косі», на четвертій сторінці обкладинки – робота В.О. Буднікова «Хліб».

Вихід нового твору у світ став можливим не комерційним, а соціальним проектом завдяки підтримці народного депутата України О.С. Пономарьова. Завдяки цьому міські та районні, шкільні бібліотеки безкоштовно отримали книгу до своїх фондів.

Автору цих рядків пощастило понад чверть століття не лише спілкуватися з нашим уславленим земляком, а й спільно працювати у редакції газети «Південна зоря» над газетними матеріалами, при підготовці краєзнавчого путівника «По морю Азовскому». До речі, колегами та учнями Олексія Яковича вважали себе журналісти-«південнозорянці» Михайло Кривошей, Анатолій Іванченко, Павло Могильний, Лариса Дервішова, Микола Федоренко та багато інших.

Випуск «Степової принцеси» свідчить, що естафета літератора Олексія Огульчанського, журналістів попередніх поколінь у надійних руках нинішньої творчої молоді. 

Віктор Михайличенко

http://jerait.com