Як зазначив під час розмови Роман Кривко, Івано-Франківськ має для нього особливе значення. На початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, журналіст був змушений тимчасово залишити рідний Харків і знайшов прихисток на Прикарпатті. Попри складні обставини, Роман не припиняв працювати для свого рідного медіа. Саме тут він готував репортажі, виходив в ефір і продовжував розповідати про події в Україні.

«Пам’ятаю той день, коли приїхав в місто вперше. Вийшов з перону й запитав когось із місцевих, де центральна частина міста. Мені показали рукою напрям. Навіть не думав, що так швидко можна дістатися до середмістя. Далі влаштувався в хостелі, потому жив у мого колеги Юрія Присяжнюка, який зараз служить у ЗСУ. Згодом зателефонувала Вікторія Плахта й запросила в Центр журналістської солідарності. Тож із багатьма колегами й познайомився саме в Центрі. Тут готував матеріали, робив репортажі, брав участь у тренінгах та різних заходах. Взагалі таке враження, що ніби й не їхав нікуди звідси. Все так само – тепло, затишно, дружня атмосфера. Єдине, чим засмутив мене Івано-Франківськ, – на центральній вулиці, на фасадах навчальних закладів збільшилася, на жаль, кількість меморіальних дошок та банерів загиблим у боротьбі за Україну», – зазначив Роман Кривко.

Минув час, і сьогодні Роман знову завітав до ЦЖС який чотири роки тому гостинно прийняв його у найважчий період життя. Цього разу – вже як гість, щоб зустрітися з колегами, пригадати спільні моменти, поспілкуватися про виклики сучасної журналістики та поділитися професійним досвідом.

«Зараз у Харківській області дуже погіршилася ситуація. Небезпечно вже навіть навколо Харкова їхати. Тому в рази зменшилась у нас кількість виїздів. Якщо є виїзди по області, то обов’язково беремо з собою захисне спорядження. Також, коли робимо включення з місця події, зазвичай одягаємо бронежилет і каску. Якось у редакційну поїздку до Куп’янська довелося брати  детектор дронів», – розповів Роман.

За словами харківського журналіста, тепер є чіткий протокол безпеки для роботи медійників на прифронтових територіях. Журналісти не виїжджають на місце події одразу після обстрілу. Вони працюють лише після завершення повітряної тривоги та тоді, коли рятувальники ДСНС або поліція, які ліквідовують наслідки атаки, дають дозвіл.

Учасники зустрічі обговорили важливі моменти роботи в умовах війни, звернули увагу на виклики професії, з якими доводиться стикатися,  обмінялися досвідом.

«Завжди раді таким зустрічам, адже вони ще раз підтверджують: журналістська спільнота – це не лише про професію, а й про взаємну підтримку, солідарність і людські зв'язки, які залишаються міцними навіть через роки та відстані», – акцентувала Вікторія Плахта.

Звісно, однією зустріччю в Центрі не обійшлося. Під час кількаденного перебування в Івано-Франківську Роман Кривко відвідав пам’ятні місця обласного центру. Також, на запрошення відомого прикарпатського журналіста Івана Харука, побував у гостях його авторської програми «Наодинці з Іваном Харуком» в ефері телерадіокомпанії ТРК «Вежа». Поспілкувався з журналісткою Людмилою Стражник та дав інтерв’ю для онлайн-медіа «Прикарпатська інформаційна корпорація». А заслужений  журналіст України Володимир Безгачнюк влаштував для харківського колеги двоколісну мандрівку історичними місцями Прикарпаття. 

«На Івано-Франківщині дуже потужна журналістська спільнота. Я скучив за людьми, за колективом. Дуже хотілося всіх побачити й знову відвідати це привітне та затишне місто. Головне для мене – це підтримка наших журналістських зв'язків попри відстань і війну. Це, мабуть, найважливіше. І, звісно, я сумував за людьми, які підтримали мене у найважчі моменти мого життя. Навіть зараз, коли я приїхав лише в гості, координаторка Центру Вікторія Плахта люб’язно подбала про моє перебування. За це їй безмежко вдячний», – сказав Роман Кривко на завершення зустрічі.

Такі візити є нагадуванням про те, наскільки важливою була й залишається підтримка медійників у час війни. 

Дана Данилів