Гібридна війна – це війна, що ведеться більш, ніж на одному фронті. Один із них – інформаційний – очолили журналісти. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну дедалі більше інформаційників між умовним пером і зброєю обирають останнє. Та більшість обіцяють після перемоги повернутися до улюбленої професії. Серед них – розслідувач і відеооператор із Коломиї Андрій Флоря.Андрій – ветеран АТО/ООС 2015-2016 років. Багато друзів, тоді – випускового редактора ОТБ «Галичина», пішли на передову ще в 2014-му. Дехто загинув.
«Поштовхом стало усвідомлення, що потрібна й моя допомога. Зрозумів, що це теж мій обов’язок – захищати свою Україну, свою сім’ю. Набрався сміливості й пішов», – каже наш колега.
24 лютого, як і більшість ветеранів, прийшов до військкомату. Однак, там відмовили, оскільки чоловік уже був у резерві однієї з бригад. Сказали чекати. Минув місяць, за ним – ще один. Зрештою, чекати набридло й він знову вирушив до військкомату.
«Спочатку просився в тероборону, але безуспішно. Оскільки мою частину трохи розбомбили на Донбасі, повертатися не було куди. Знайомі підказали, що створюється нова бригада – цього разу все вдалося», – розповідає Андрій.
Боєць відзначає: війна змінилася. До 2022-го вона була більше схожа на «стрілялку»: «В рух здебільшого йшли автомати, гранатомети, міномети. Зараз зі сторони орків частіше працює артилерія й авіація».
Рятує гумор. Чорний, військовий – такий серед цивільних не побутує, наголошує Андрій: «Наприклад, отримав хтось щось ексклюзивне. Інший просить віддати. Перший, звісно, не погоджується. Тоді останній може кинути щось на кшталт: «Нічого, от вб’ють тебе – все одно заберу». І це сприймається нормально, ніхто не ображається – лиш посміємося. Для хлопців це – буденність, гумористична буденність».
Окрема розвага – публікація коротких відео в соціальних мережах. Найчастіше – в TikTok. Перед повномасштабним вторгненням Андрій Флоря працював оператором на телебаченні. Тож ця діяльність для нього цілком звична, попри те, що до 24 лютого не був зареєстрованим у цій соцмережі взагалі.
«Просто, – розповідає Андрій, – коли потрапили на службу, хлопці запропонували відзняти й опублікувати кілька відео. Виходило непогано, тож не надто активно, але публікую наші армійські приколи тощо».
За попередньою угодою, Андрій служитиме щонайменше рік. Припускає, що підпише ще один контракт, тривалістю до шести місяців – усе залежатиме від того, як продовжуватиметься війна: вдасться «посунути» окупантів чи взагалі «вибити». Та поміж військовою буденністю не забуває й про журналістику: «Пробую і фотографувати, й відео знімати – маю за всі вісім років певні матеріали. Нотатки веду, аби це потім не забути. По завершенню цього всього, якщо вдасться, хотілося б змонтувати невеличкий документальний фільм про російсько-українську війну, про хлопців. Згадати й загиблих, і живих. Показати, які вони герої».
На запитання, чи планує повертатися в професію після перемоги відповів: «Думаю, так. Люблю цю справу, вона цікава. Та й після повернення буде багато чого розповісти»...
Юлія Марціновська
