Ми розуміли: у окупантів є списки, за якими вони шукають українців-патріотів і прицільно знищують

Оцените материал
(0 голосов)

– Я родом із П’ядик, – розповідає отець Микола Кригін, настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Бучі. – Навчався в Київській духовній академії, захистив кандидатську дисертацію, служив у центральних храмах Києва. Попросився у Бучу – там була дитяча школа-інтернат. Ми збудували там церкву. Багато років я піклувався про дітей-сиріт, займався їхнім духовно-патріотичним вихованням. За майже 20 років проводив тут потужну просвітницьку діяльність. Ми організовували концерти – у нашій школі, в Софії Київській, до нас приїздив П’ядицький хор. Багато було зроблено…

На жаль, першим, хто загинув на Ірпіньщині й Бучанщині, був мій вихованець – Сергій Близнюк, капітан міліції, який евакуював наших людей. Це перша моя дитина, яка постраждала…Так, нам випало пережити окупацію. Я – голова координаційної ради міста Бучі, збирали медикаменти, продукти, воду для людей. У нас із першого дня війни тривали бої. Прилітали ракети, більш як 30 вертольотів скинули десант. Снаряд потрапив на балкон моєї квартири на 7 поверсі. Міна вцілила й у нашу церкву, але, на щастя, не розірвалася. Було небезпечно. Один із парафіян, Роман, розказував, як у його будинку поселилися окупанти. Усі речі забрали, а відчайдух-господар констатує: хлопці, вас чекає смерть, краще здавайтесь у полон або вчіть пісню: «Батько наш Бандера». Щастя, що не розстріляли…

Людям потрібно було давати молитву, підтримувати духовно.. Коли вже зайшла бронетехніка, стало ще важче. Вийти за межі дому чи укриття було неможливо через постійні обстріли. Багато загиблих лежали просто на вулицях. Єдине мало сенс: усіма силами намагатися вижити. Ми розуміли – у окупантів є списки, за якими вони шукають українців-патріотів і прицільно знищують. Я знав, що і мене будуть шукати. Тож при першій же можливості повідомив людей із Бучі, Гостомеля. З Божою допомогою нам вдалося виїхати. Приїхали на Івано-франківщину. Нас розселили по селах району. Дуже вдячний П’ядицькій громаді за допомогу і підтримку. Волонтер Роман Сікорський, директор школи Віталій Костюк – наші добрі друзі й помічники. Тепер ми всі спільно працюємо.

При першій же можливості, як тільки можна було повертатись у Бучу – я був там. На жаль, дізнався, що загинули мої парафіяни. Дуже трагічно те все відбулося. Багато хто залишився там без їжі, без води. Тож я усіх їх шукав, слухав страшні історії…Ми збирали допомогу, передавали з рук у руки потребуючим. Тож ця допомога, яку тепер привезли Роман Сікорський із польськими друзями, була надзвичайно помічна. Я їх зустрів. Ми поїхали до будинків, зустрілися з людьми, передали їм усе необхідне. 

Знаєте, в чому різниця між нами і російськими окупантами? У духовності. Ми – інші, бо ми – з Богом. Окупанти чинили такі звірства, щоб змінити нас, зробити нас злими, позбавити любові. Але ми народ, наповнений любов’ю. За нами правда. Бог опікується нами. Наша духовна сила вражає весь світ. Ми будемо прикладом щирості, чесності, мужності для всього світу. І будемо йти до кінця для перемоги над злом, яке прийшло на нашу землю. 

Люди, які були в окупації, тепер усіма силами відновлюють свої міста. Міста-герої, які отримали свій статут дуже великою ціною. Працюватиму тепер над тим, щоб Україна мала потужну міжнародну підтримку. Буду працювати і молитися – заради Бога і заради України. 

Василина Кожушна

Прочитано 459 раз Последнее изменение Вторник, 17 Май 2022 19:31

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435