Він повертав імена з Небуття

Rate this item
(2 votes)

Продовжуємо публікацію нарисів з циклу «Особисто причетні» про журналістів, які на різних етапах історії внесли особистий вагомий внесок в становлення та розвиток Незалежності. Нагадаємо, що серія цих публікацій – заключний етап Спецпроекту ЗОО НСЖУ «Журналісти Запоріжжя – Незалежності України». Сьогоднішня розповідь про одного з цієї славної когорти – Івана Яковича Науменка, журналіста, літератора, публіциста, людину з гарячою душею і відкритим серцем.

Сорок років свого творчого життя віддав Іван Науменко рідній газеті «Запорізька правда». За цей час було в його долі безліч цікавих зустрічей, прекрасних журналістських матеріалів. Згадуючи журналістські шляхи-дороги в колі друзів-ветеранів, він часто говорив: «А все ж цікаве я життя прожив! Не соромно назад озирнутися. Але моя особлива гордість – тисячі повернутих з небуття імен безневинно засуджених і закатованих українців в страшні історичні часи!» І на хвильку западала тиша, всі розуміли, що мова йде про невтомну літературну роботу Івана Науменка з підготовки і випуску серії книг «Реабілітовані історією».

Народився він у 1932 році в селі Світла долина, що на Запоріжжі. Після школи закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету, працював заступником редактора Василівської районної (згодом - міжрайонної) газети. Саме тоді він уперше спробує свої творчі сили на літературній ниві - друкує нариси, численні вірші та оповідання. І говорив, і писав виключно українською мовою, бо, як сам говорив, - від народження відчував себе українцем.

Невдовзі при районній газеті «Нова Таврія» Іван Якимович створює літературне об'єднання «Таврія» та успішно ним керує. З цього приводу досвідчений журналіст Жан Кучмій згадує: «Саме з літоб'єднання «Таврія» пам'ятаю невтомного, завжди із записником, усміхненого Науменка. Якими ж цікавими були творчі засідання! Знаю, вдячні були своєму керівникові за літературні поради Анатолій Колісник, Георгій Мандичев, Павло Вегнер, Олександр Кириленко, Василь Шпак та інші початківці художнього слова. У майбутньому більшість з нас стали журналістами».

Сам Іван Якимович найбільшу увагу приділяв журналістиці. Його публіцистичні статті про життя у країні, нариси про трудівників села, інтелігенцію і робітників підприємств не сходили зі шпальт республіканської та обласної періодики.

В 1963 році Івана Якимовича запрошують працювати до обласної газети «Запорізька правда». Він погоджується, стає завідуючим відділом побуту і на цій посаді працює до виходу на пенсію у 1993 році, але залишається активістом преси. Його статті і нариси друкуються в місцевих газетах, у республіканських виданнях «Зеркало недели», «Киевские ведомости», «Робітнича газета», «Факты».

Іван Науменко - член Національної Спілки журналістів України з 1957 року. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю», має дипломом Національної Спілки журналістів України «Золоте перо»,. В 2002 році став лауреатом обласної журналістської премії. Був дійсним членом Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ».

І. Я. Науменко є автором ряду художніх та документальних книг: «Новели Світлого Долу» (1975 р), «Сміховини сердитого Добрині» (1998 р), «Голубий привід» (1999 р.), «Важкий час правди» (2001 р.), «Повісті незабутого минулого» (2007 р.). У 2005 році підготував і видав окремою книжечкою "Словничок - порадник від "А" до "Я”, який став настільним посібником багатьох журналістів області.

3 1999 року і до останніх днів життя (24 вересня 2008 року) - він був літературним редактором науково-редакційного підрозділу облдержадміністрації з підготовки і випуску серії книг «Реабілітовані історією».

Степан РЕВ'ЯКІН

Read 364 times Last modified on Субота, 07 серпня 2021 19:24