Давня казкаВоди нічного моря сьогодні – тихіше тихшого. Але за мить - сильний чоловічий голос в синьому одіянні гучно пронизав простір пустки:
- Сьогодні зібрались ми, о, славетні, друїди! Бо на ранок вороги прийдуть і кров’ю нашу спадщину заллють. В нас є час змінити хід сутички. Тож почнемо!
Четверо друїдів мовчали. Чоловік в синьому плащі знов взяв паличку, встав зі свого місця, та почав малювати на землі символи.
- У місці, де зустрічаються стихії, - мовив він, - немає місця злу. Тут шанують справедливість! – і він накреслив символ повітря. -Друїда Ельра, ти готова?
- Так, Гебор - відповіла жінка у коричневому плащі, та заспівала старовинну пісню стихій:
- Могутність та міць Землі в мені,
Динамічний рух повітря навкруги,
Вогонь палає, там де є деревина,
Плинність води, то є сила життя. - І вирисувала символ Землі.
- Вогонь нестерпний лише для тих, хто сахається себе та спотворює правду. Щирим та чесним він не зашкодить, - промовила чоловічим голосом людина у плащі кармінного кольору.
- Сеа, Кенр, - погодився Гебор: - Друїда, Логра?
- Зачаровує магія глибоких вод,
Не зашкодить, крім кривдникам, пісок.
Є мить на покаяння у судді води -
Хлюп не зашкодить таким, як я і ти. – І людина з жіночим голосом у плащі кольору піску вирисувала символ води.
- Твоя черга, Б’єрка, - і людина у темно-зеленому плащі вийшла до друїдів. Вона стала у центр символічного кола.
Людина скинула капюшон, і посеред тихішої ночі та поміж чотирьох фігур у плащах з капюшонами, на світ дивилася вона – уособлення Землі. З волоссям солом’яного кольору, рум’яними щічками, очами - смарагдами, погляд яких випромінює сяйво могутності.
- Шепіт Землі, сюди-но прийди
Всю силу на певний період неси.
Люди ганьби йдуть-но сюди
Спотворити силу й могутність Землі.
Тільки-но жінка у темно-зеленому плащі замовкла, як здійнявся земляний стовп.
І навкруги линув Шепіт Землі:
- Нікому ніколи не здолати мене,
Скоріше це людство згубить себе,
Але ж доки є ті, хто мають знання,
Той людству не загрожує ніяка біда.
Битву ви можете програти, - прошепотіла Земля, - але відновитись у новому часі. Таємниче знання взаємодії з буттям-життям, то є сила, котру не зруйнує ніхто і ніщо. Ви повернетесь у новому обличчі та в нових одіяннях, але серцевина вас – злиття чотирьох стихій у їх перехресті залишиться…Навіки…
Стовп зник, як і Шепіт Землі.
П’ятеро людей мовчки сіли біля багаття. Б’єрка накинула капюшон на голову. Тиша. Повнота і Пустка. Мов нічого не відбувалось декілька хвилин тому.
Щільний туман почав розсіюватися у передсвітанковий час. Багаття згасло. Друїди сиділи.
- Завжди є похибка, що хід подій може різко змінитися, - промовила Логра.
- Треба бути напоготові і прийняти безліч варіантів розвитку подій, - слідом сказав Гебор.
- І здійснити нездійснене усією своєю суттю на повну міць, - продовжив Кенр.
- Втілити себе у буття та зберегти своє коріння, - додала Ельра.
- Явити єднання людини і процесів Землі, - завершила Б’єрка.
Світанок. Надихаючий. Вражаючий. Пробуджуючий. Проясняючий. Воз’єднуючий…
Заспівали свою попереджувальну пісню арфи. Населення вийшло на захист своїх домівок. Битва розпочалася. П’ятеро друїдів захищали свою священну землю пліч-о-пліч зі своїми земляками…
…Час минає. Століття змінюються. Але деякі, хто приходять до мису, кажуть, що відчувають, ніби хтось невидимий присутній поруч. Хтось сильний і могутній – той, хто дарує підтримку, міць і незламну волю. А також знання своєї суті…
Єріка Аджайя, випускниця «Школи молодого журналіста» ЗОО НСЖУ
