А чи не повинні ми піклуватись про все живе, щоб після нас залишилось бодай щось? Щоб наші діти, онуки могли милуватись квітучими деревами навесні і зеленими улітку, а не ходили з протигазами, бо свіжого повітря майже не залишилося. Можливо, ви скажете, що діти будуть самі винуваті, що не зупинили вихід заводських газів у повітря? Якщо – це так, а чому ж не зупинили цього, як тільки дізнались, що це завдає шкоди навколишньому середовищу? Правильно – бо це зручно. Там собі машини роблять, а люди ні, і нічого, що ці машинні масла виливають у ставок або річку, де не можна вже купатись, і на риболовлю не сходиш.
А чи відомо вам, що всі ці «виверження» газу з труб, вже нанесло великого удару по атмосфері, септо озонові дірки? І через сто років не буде так, як написано у календарі: зима, весна, літо, осінь, а буде раптове змінення погоди і пори року. Тут добі літечко красне, а завтра замети вище даху. Ми звикли, що на полюсах льодяні пустелі, а біля екватору пекуче сонце, а буде все навпаки. І це буде екологічна катастрофа!
Тому, давайте захищати Землю, від своєї безправової діяльності, щоб на планеті царювало щасливе майбутнє!
Катерина Іваненко («Школа молодого журналіста»)