Особиста війна німецького журналіста
В прифронтовому Запоріжжі Центр журналістської солідарності став осередком спілкування і допомоги не тільки для журналістів-переселенців та місцевих медіа, а й для зарубіжних колег, які їдуть до нас висвітлювати події на передовій та життя прифронтових громад. Серед тих, хто зовсім недавно з нашою допомогою працював у гарячих точках області з фотокамерою та блокнотом, був німецький журналіст-фрілансер Bernhard Clasen (Бернхард Класен)
Зазначимо, що він вже дев'ятий рік активно працює в Україні, приїхав сюди у 2014 році, і добре володіє українською мовою. За рік повномасштабного вторгнення Бернхард побував майже в усіх «гарячих» точках - Бучі, Ізюмі, Херсоні, Харкові, а також Одесі, Ужгороді, Полтаві, Чернівцях. Звідусіль пише статті та репортажі у газету «TAZ» та на декілька сайтів.
В нашій області Бернхард побував в населених пунктах, що найбільше постраждали від ворожих обстрілів, знімав розбомблений напередодні житловий будинок у місті, багато спілкувався з людьми.
- У мене просто вперше не вистачило слів від побаченого, - зазначив тоді відомий репортер. І додав: «Українці можуть щиро радіти життю, але коли приходить біда, стають згуртованими, мужніми, енергійними, тримаються разом у спільній боротьбі з ворогом. – Дев’ять років тому я вибрав для себе місію – через людські долі висвітлювати всі події, які трапилися в Україні в зв’язку з нападом рф, показати всьому світу, як українці відстоюють свою свободу та незалежність».
І ось днями надійшла звістка про те, що Бернхард Класен презентував в VHS (навчальний комплекс, до якого входять коледж і університет) в Менхенгладбахі фотоматеріали, зібрані в Україні, в тому числі і з допомогою Центру журналістської солідарності в нашій прифронтовій області.
- Я на власні очі бачив, я це знімав, яке горе несе людям російська агресія в Україні, я спілкувався з тисячами мирних громадян, бачив дітей, чиє дитинство обпалене війною. І тому ця війна стала моєю особистою справою», зазначив німецький журналіст.
Валентина Бистрова
