Німецький журналіст Бернхард Класен: «Я обрав для себе місію - через людські долі показувати війну в Україні»
- Деталі
- Категорія: Останні новини
Запорізький Центр журналістської солідарності став осередком для журналістів-фрілансерів та блогерів з різних місць та країн. Тут вони можуть отримати напрокат захисне спорядження – бронежилети та каски, скористатися ноутбуком або фотоапаратом, сканером та принтером, а також інтернет працює в любу годину дня, завдяки старлінку.
Цього разу гостем ЦЖС став німецький журналіст-фрілансер Bernhard Clasen. Він вже дев'ятий рік активно працює в Україні, приїхав сюди у 2014 році, і вже досконало володіє українською мовою. За рік війни Бернхард побував майже в усіх «гарячих» точках - Бучі, Ізюмі, Херсоні, Харкові, а також Одесі, Ужгороді, Полтаві, Чернівцях. Звідусіль пише статті та репортажі у газету «TAZ» та на декілька сайтів.
А ще Класен пише пісні, які називає снами, або фотографіями, і сам виконує їх під гитару.
– Мої пісні про те, що я бачу навкруги. У професійних подорожах трапляються незабутні зустрічі, у результаті яких народжуються балади, - каже Бернхард. – Так трапилося у Ізюмі, де я познайомився з Мартою. Жінка, здавалося, нічого не бачить перед собою, наскільки війна вижгла її з середини, але вона намагається жити, бо потрібна своїм рідним.
В нашій області Bernhard побував в населених пунктах, що найбільше постраждали від ворожих обстрілів, багато спілкувався з людьми. Враженнями від побаченого і почутого він ділиться з німецькими читачами. У місті разом з рятувальниками він побував на місті «прильоту» ворожої ракети в дім, де свого часу знімався фільм «Весна на Зарічній вулиці» і навіть пригадав шлягер з цього кіна. «Просто у мене вперше не вистачило слів від побаченого», - каже відомий репортер.
Журналісти-переселенці нашого Центру журналістської солідарності взяли інтерв’ю у Бернхарда Класена. Питали про рідну домівку у місті Меншенглатбах, де його сім’я надала прихисток трьом українцям, а всього за рік війни Класени допомогли 15 родинам з України отримати тимчасове житло та оформити відповідні документи.
На запитання Алли Шамрай з Енергодару, що більше всього вразило в українцях німецького журналіста, він відповів так: «Українці можуть радуватися життю, але коли приходить біда, становляться згуртованими, мужніми, енергійними, тримаються разом у спільній боротьбі з ворогом».
– Дев’ять років тому я вибрав для себе місію – через людські долі висвітлювати всі події, які трапилися в Україні в зв’язку з нападом рф, показати всьому світу, як українці відстоюють свою свободу та незалежність.
На згадку про зустріч ми подарували Бернхарду блокноти з логотипом Центру журналістської солідарності.
Наталія Вадимова, фото Дар’ї Зирянової
