Тренінг-практикум «Інтерв’ю: основи жанру. Особливості інтерв’ю в умовах війни. Які побажання загадують запоріжці на 2023 рік», - так визначили організатори тему чергового тренінгу-практикуму в Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
- Ми запланували провести цикл професійних тренінгів, пригадати та обговорити основи різних журналістських жанрів, поміркувати про особливості їх використання в у воєнний час, завершуючи кожен практичною частиною, - розповідає заслужений журналіст України, співкоординаторка Центру журналістської солідарності Наталія Кузьменко. - І, хоч, здавалось би, Центр об’єднує загалом досвідчених журналістів, частина з яких вже самі навчають колег, керуючи редакційними колективами, нашу ідею всі підтримали з ентузіазмом. Бо, по-перше, справжній журналіст вчиться все життя, підвищуючи свою професійну майстерність, по-друге, в умовах воєнного стану ще ніхто з нас не працював, і не знає особливостей такої роботи, їх нині підказує саме життя. І, по-третє, цікаво попрацювати разом з творчою молоддю. Обмін на рівні – свіжі ідеї – багатий професійний досвід – справа надзвичайно корисна, підкреслила Наталія Кузьменко.
Учасники першого тренінгу цього циклу, який провела співкоординаторка Центру, досвідчений журналіст Валентина Манжура, – журналісти-переселенці, місцеві медійники та студенти факультету журналістики спочатку виконали практичне завдання – взяли інтерв’ю у пересічних запоріжців – які побажання загадують вони на 2023 рік. А потім вже безпосередньо за круглим столом, спираючись на підготовлені матеріали, обговорили теоретичні основи і вимоги до одного з найпопулярніших жанрів журналістики - інтерв’ю та особливості його підготовки в період воєнного стану, проаналізували, як робити інтерв’ю з військовими, з цивільними, і як не порушити військових таємниць та не переступити через етичні аспекти.
Всі підготовлені матеріали вийшли дійсно цікавими і повчальними. Найбільше ж вразило те, що всі респонденти – а це були учні, студенти, переселенці, пересічні запоріжці, волонтери і військові – говорили про вільне майбутнє України, про розвиток економіки, відбудову міст і сіл, зміцнення обороноздатності, про зростання добробуту і навіть народжуваності – великі мирні плани великої і вільної країни. Жодної нотки зневіри чи песимізму. Так, біль за втратами, гнів на ворога. Але понад усе - віра в перемогу. І, звичайно ж, всі хотіли повернутися додому, а діти і студенти (що теж цікаво) нарешті піти на звичайні заняття до школи чи до вишу.
Ось що розповіла одна з учасниць тренінгу, журналістка віжн-радіо «На дотик» з Енергодару Алла Шамрай.
- Ви знаєте, мене вразило, як масштабно і відповідально, якщо можна так сказати, мріють запоріжці. Ось лише кілька уривків з моїх інтерв’ю.
Анжела, переселенка з Енергодару:
- Від Нового року я чекаю засіяні поля – пшеницею, соняшником, кукурудзою. Добру звістку про підвищення народжуваності у нас, в Україні, і щоб народжувалось побільше дівчаток. Кажуть, що це – до миру. І щоб усі-усі наші люди повернулися з полону.
А ще чекаю, щоб росію – країну-агресора, країну-терориста виключили з ООН і Ради Безпеки. І щоб Україна продовжила створення власної системи оборони, щоб ми мали свою сучасну зброю і могли захиститися від будь-яких посягань на нашу країну…
Щоб були доведені до кінця і запрацювали в інтересах народу всі наші реформи. І народжувалися і були здорові дітки, і довго жили люди старшого покоління…
Віталій, військовослужбовець, Бахмутський напрямок:
- Хочу скоріше обійняти доньку і пригорнути дружину, з якою ми ніколи так надовго не розлучалися. А ще хочу звільнити своє рідне місто – Енергодар. І, звичайно ж , всю Україну.
Даша, молода мама, переселенка:
- Хочу знайти себе, свою справу...
Оля, учениця 6 класу:
- Мрію в цьому році повернутися додому і піти до школи. Знаю, що скоро Україна переможе.
Ми – незламні, непереможні, цей рік стане роком звільнення і відродження України – з таким відчуттям всі учасники тренінгу завершували свої інтерв’ю. Це була для нас і цікава професійна робота, і потужна психологічна підтримка, заряд віри і оптимізму.
Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової