Герої не вмирають

http://jerait.com

5 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув наш земляк В’ячеслав Зайцев - історик, науковець, депутат Запорізької міськради, дослідник пам’яток запорозького козацтва, археолог і водночас - незламний «кіборг», відважний воїн, який до останнього подиху захищав нашу державу та віддав своє життя за Україну і за кожного з нас.

В’ячеслав дуже плідно співпрацював із журналістами, був безвідмовним і цікавим співрозмовником, тому його завжди радо запрошували як експерта в телевізійні і радійні етери, а інтерв’ю з ним можна було почитати на шпальтах чи в онлайн-версіях не лише запорізьких, а й всеукраїнських видань. «В’ячеслав Зайцев був уособленням боротьби та незламності, світлою і доброю людиною і пам’ять про нього назавжди збережеться у наших серцях», - зазначив запорізький журналіст, письменник та музикант Валентин Терлецький, який завітав до студії віжн-радіо «На дотик», аби разом з ведучою Ольгою Вакало згадати зворушливі миттєвості спілкування з незламним «кіборгом», його добрі справи на благо рідного Запоріжжя. Також Валентин розповів про свій авторський проєкт «Ангели перемоги», який нещодавно з’явився на Запорізькому муніципальному телеканалі «МТМ».

Ольга Вакало: Валентине, як ти зреагував, коли почув інформацію про загибель Слави, і які тоді знайшов для себе слова? 

Валентин Терлецький: Це непоправна втрата для всієї України – загибель Слави Зайцева. Людина-сонце, суцільне проміння, один з найпозитивніших чоловіків, яких я особисто зустрічав на своєму шляху. Це болісна втрата. Я знав, що він напередодні був тут, у Запоріжжі, і рвався на передову, на «нуль». Він туди поїхав ще зранку, а вже через кілька годин надійшла ця страшна звістка. На жаль, я не знаю обставин загибелі, але мені здається, що це не випадкова смерть. Слава медійний, він відомий не тільки на всю Україну, а й за її межами, і він не ховав свого обличчя. Він з 2014 року проводив активну діяльність у всіх сферах – як депутат, археолог, як воїн і тому це стовідсотково відстежували. 

Ольга Вакало: Я ще подумала, чому це таким горем нас накрило? Його вважали характерником. Нам здавалось, що його куля не може взяти. Це твоя улюблена тема – козаки. Чому така несправедливість? 

Валентин Терлецький: Слава Зайцев багато зусиль, часу і свого життя поклав якраз на популяризацію Хортиці, її здобутків і спадщини. В тому числі козацької. Він був відомими археологом і його знахідки – підводні і підземні – залишаться в скарбах України, і цим ми можемо пишатися. Остання наша така велика справа була наприкінці минулого року: створення меморіалу козацької слави у Запоріжжі, якого не вистачає. І Слава був дотичний до цього, як депутат. Ініціативна група до нього зверталась, і він всіляко сприяв першими кроками створенню цього меморіалу. На жаль, повномасштабна війна перервала ці плани. Але справа, в тому числі і його, жива. 

Славко багато знімався у моїй телевізійній програмі «Козацька звитяга», декілька випусків - як про «кіборга». Козацька філософія – рицарська, воїнська – «козак завжди зі смертю за плечами» і «не бійся смерті – одної не минеш, а іншої не буде»… Багато приказок, багато філософії в цьому закладено і він, як представник запорозької землі, оцього духу лицарського, також це розумів. 

Він був професійним екскурсоводом, гідом. Я знаю, що його екскурсії по музею і північній частині Хортиці користувалися попитом, їх замовляли. Він був закоханий в острів, в заповідник і взагалі в історичну тему, і тому його пам’ять, його дух там залишилися. Він житиме не лише в наших спогадах, не тільки серед природи Хортиці, бо це ж магічний острів і там залишаються всі душі тих, хто любив цю землю. Я дуже сподіваюсь, що пам’ять про Славу Зайцева буде увічнена не лише табличкою на музеї, а ще і в Запоріжжі, бо він робив багато для міста як депутат – і для свого району, там, де його обирали. Гадаю, місто і громада просто зобов’язані увічнити його пам’ять назвою вулиці. Вже йшлося про перейменування вулиці Лермонтова на вулицю В’ячеслава Зайцева… 

Ольга Вакало: А зараз ми вже підійшли до твоєї нової програми, телевізійного проєкту «Ангели перемоги». Коли я задумала, що треба поговорити про Славка, подумала: як бути з тим, що ми вшановуємо пам’ять одного з героїв, загиблих за Запоріжжя, за Україну, за світ, за цивілізацію. Як цим не знецінити інші жертви – і тих, хто загинув за Україну на полі бою зі зброєю в руках, і тих, хто гине, мирне населення без зброї і можливості захиститися від цих потвор і нелюдів, які нас вбивають. Як це робити? Як тобі це вдається у цьому проєкті, де тут ось ця тонка межа? 

Валентин Терлецький: Насправді, якщо відповісти на це питання, то це теж складний шлях і, на жаль, такий проєкт може тривати довго. Я кажу - на жаль, бо не ставлюся до цього як до роботи, хоча це журналістська праця – важка, складна й емоційно напружена. Але цей проєкт – «Ангели перемоги» - це документальні фільми про загиблих, наших запоріжців, він покликаний увічнити їхню пам’ять. На жаль, ми не можемо всіх охопити. І про кожного зробити окремий фільм наразі неможливо. Але коли була презентація цього проєкту в Запорізькому центрі журналістської солідарності НСЖУ, пролунала така думка-побажання, аби вийти на Міністерство оборони і на президента Володимира Зеленського з пропозицією, щоб у кожній області на місцевому телебаченні з’явився такий проєкт. «Ангели перемоги» - і сама назва відповідає: ангели – наше небесне воїнство, а перемога – те, до чого вони нас ведуть, охороняють і, зрештою, через біль, кров і сльози вони разом з нами святкуватимуть цю перемогу. 

Це була ініціатива Комітету матерів наших загиблих воїнів, людей звичайних професій, про яких ніхто не думав, що вони стануть Героями. Ідея фільму – показати людину з різних боків, провести їхній життєвий шлях – від самого дитинства до загибелі. Це інтерв’ю з рідними, однокласниками, вчителями, побратимами, друзями. Звісно, ми не можемо розповісти про всіх і зняти фільми, але пам’ять про багатьох наших земляках буде увічнена. 

Людмила Долженко

Повністю переглянути інтерв’ю з Валентином Терлецьким можна з 1.09.50 за цим посиланням.

http://jerait.com