У Коломиї прихисток знайшли двоє батьків-вихователів із п’ятьма прийомними дітьми та їхня рідна донька з однорічним дитям.
«Ми приїхали із селища міського типу Нововоронцовка. Прийомну родину створили ще в 2012 році. Донька наша виросла, більше дітей ми не мали, а хотіли дарувати тепло та турботу тим, які через певні життєві обставини залишилися без опіки і тепла рідних. Уже п’ять наших вихованців стали дорослими і живуть самостійно, а трьох дівчаток удочерили люди з Києва. Зараз маємо п’ять прийомних діток віком 12-14 років», – розповідає мати-вихователька Марина Шаповал.
Онучці Шаповалів 13 квітня виповнився рік. Війна покликала в далеку дорогу.
«До останньої години перед від’їздом ми не хотіли покидати наше селище. Та коли вороги зайшли в місто Береслав, а це за 40 кілометрів від нашого селища, я зрозуміла, що треба їхати та насамперед рятувати життя дітей, подбати про їхню безпеку», – продовжує Марина Шаповал.
Збиралися всі дуже швидко. Марина не взяла для себе майже жодних речей. Їхали своїм мікроавтобусом навмання.
«Моя мати, яка тепер у Німеччині, сказала, щоби ми прямували до тітки на Прикарпаття. Та тітка на заробітках у Польщі, тож нас прийняв дядько. Так ми опинилися у селі Кулачківці Гвіздецької територіальної громади і прожили там 10 днів», – каже співрозмовниця.
Зареєструвалися Шаповали в Коломиї. Там їх побачили представники міськради та радо допомогли їм. Тепер родина проживає у просторому приміщенні, яке належить Коломийській єпархії УГКЦ.
«У батьків-вихователів та дітей є просторе житлове приміщення, спальні, кухня. Також їм дали продукти, одяг, постільну білизну, одяг. За це ми та люди, які потрапили у біду, дуже вдячні єпископу Василію Івасюку», – додає Ігор Івахнюк, начальник служби у справах дітей Коломийської міської ради.
Попри гірке відчуття війни, вихованці дитячого будинку сімейного типу стараються бути на позитиві. Займаються футболом та навчаються дистанційно у Коломийському ліцеї № 5. Їм надали ґаджети, бо свої вони залишили удома.
Вихованці родини Шаповалів активно й ретельно вчаться, бо багато пропустили занять у школі, та мріють, аби найшвидше настала перемога і вони змогли повернутися додому. А в Коломию обіцяють приїздити в гості, бо люди, за словами дітей, тут неймовірно гостинні й фантастично добрі.
Сабіна Ружицька