У «сірій» зоні
- Подробности
- Категория: Последние новости
Десь на Луганщині посеред териконів у «сірій зоні» загубилося розташування одного з підрозділів бригади нацгвардійців з Харківщини. Саме до цих сміливців, які стоять тут, аби всі навкруги знали – тут Україна! - ми з волонтеркою Любою Леоновою добиралися майже 9 (!) годин перетнутою місцевістю, бо дорогами оте, чим саме ми їхали, важко назвати, часом вибоїни глибиною сягали висоти камазівського колеса. Водій-віртуоз Юрій Карчевський, наче капітан величезного океанського лайнера у рубці, за кермом свого вантажного бусика, вщент заповненого подарунками, зберігав нордичний спокій - ані пари з вуст. Тільки встигав швиденько крутити баранку - оперативно маневрував між ямами, щоб не спіткнутися і, не дай Боже, не зупинитись у дорозі.
Поспішали засвітло добратися до місця призначення. Бо інакше туди не доїхати - зазвичай, три дні лісом, два дні полем.
Чому рвалися саме до харківських нацгвардійців? Хіба запоріжців нам мало? Та ми ж не розділяємо наших захисників на запорізьких і незапорізьких. Всі вони – наші! І насправді чимало запоріжців несуть службу у цій бригаді з Харківщини - починаючи від заступника командира бригади Ярослава Калашніка (донедавна він служив у 9-ому полку оперативного призначення НГУ, що дислокується у Запоріжжі), і аж до солдата строкової служби - Артема Боженка з позивним «Кухарчук». Принагідно передаю вітання від Артема батькам, друзям і товаришам. У хлопця все добре, в підрозділі його поважають. Після строкової служби він підписав контракт і нині у сірій зоні вже на третій ротації. Мріє присвятити своє життя військовій службі – вивчитися на офіцера. З огляду на те, як хлопчина старається, певна, в нього вийде!
До слова, випадкових людей тут, у підрозділі, який залишається сам-на-сам із ворогом на території «не зовсім підконтрольній Україні», не має. Всі висловили власне бажання охороняти спокій мирних громадян. Напевне, за потреби, зможуть постояти і за себе, і за тих, кого оберігають. Упевненості у тому ми, будучи у них в гостях, набули, ставши свідками, як нацгвардійці збираються на бойове чергування. Екіпіровані хлопці – дай Боже кожному! На озброєнні мають все, що потрібно. І транспортом забезпечені таким, що оті «дороги» для них - наче автобани. Тож будьмо певні, тут все надійно контрольоване!
Утримання у нацгвардійців теж добре. Харчуються смачно. Нас пригостили солдатським обідом, нам сподобалось. І це насамперед заслуга пані Вікторії, яка для них куховарить. Продукти всі в достатку. Але тим смаколикам - яблукам, лимонам, мандаринам, печиву, домашній випічці, меду, зелені, часнику, тощо, що ми з пані Любою їм привезли, дуже зраділи. І чесно кажучи, навіть не стільки смаколикам, скільки безпосередньо нам – гостям. Розпитували про наше життя-буття на мирній території і з радістю розповідали про себе, відчуваючи нашу щиру зацікавленість.
Мене особисто вразила історія фельдшерки пані Оксани, яка опікується здоров’ям наших захисників. Жінка витримала вже кілька «став її син. У перші роки війни він побував у найгарячіших точках, звільняв чимало населених пунктів. Материнське серце не могло перебувати у спокої. І жінка вирішила теж піти на фронт. Її прикладу наслідував і чоловік. А невдовзі і невістка. Нині вся родина служить Батьківщині у лавах Нацгвардії.
- Тільки б знати, що все не марно, - як молитву повторює пані Оксана.
«Запорізька правда» і волонтерка Любов Леонова за сприяння видавничого будинку «Кераміст» і з допомогою радника генерального директора корпорації «Кераміст» Олександра Карчевського привітала наших захисників з Новорічними та Різдвяними святами. Періодику від патріотично налаштованих видань і видавництв України, любовно зібрану «Укрпоштою», смаколики від добрих людей, ліки - традиційно від студентів і викладачів ветеринарного факультету НУБіПу, а також найдорожче серцю воїнів - дитячі малюнки і листи (писали студенти НУБіП, малювали - вихованці Запорізької школи-інтеранту №3, директорка Катерина Шарікова, - все це нашим дорогеньким, щоб знали - ми вас любимо! Тільки бережіть себе! Чекаємо вас вдома! І неодмінно - з перемогою!
Наталія Зворигіна, головний редактор газети «Запорізька правда»
