Інтереси громадянина чи чиновника має обслуговувати державна система?

http://jerait.com

Над цим питанням я замислилася за результатами двох судових рішень, що були ухвалені Запорізьким окружним апеляційним судом за позовом відомої запорізької журналістки і правозахисниці Людмили Віслоух, яка намагається відстояти своє право на свободу слова - однієї з найважливіших громадянських свобод.

Ці судові рішення опосередковано стосувалися нашої газети «Запорізька правда», і в них очолюване мною КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР виступало, за наполяганням відповідачів у справах – Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради - третьою особою з боку позивача.

Пані Людмила, як представник запорізької громади, у судовому порядку вимагала від чиновників забезпечити запоріжцям нагальну можливість реалізувати своє право на свободу слова, зберігши для громади області нашу газету - єдине українськомовне видання регіонального рівня із 100(!)-річною історією. Тобто, позивачка фактично вимагала від чиновників виконати… Закон України.

Додам, що процес роздержавлення комунальних і державних ЗМІ, як одна із фундаментальних базових реформ українського суспільства на шляху до світлого майбутнього, таки ж відбувся. До слова, така трансформація – реформування українського суспільства, стимульована Революцією Гідності, покликана докорінно змінити суспільні відносини в країні, і в першу чергу, змінити пріоритети у діяльності державної системи. Коли ми говоримо про європейські цінності, на які взяло курс наше суспільство, ми, в першу чергу, маємо на увазі зміну саме напрямку і мети служіння державної системи – не чиновникам, а громадянам.

Що ж стосується реформи у галузі ЗМІ, то головна ідея її полягала саме в тому, щоб вивести медіа з-під порядкування чиновникам і надати їм всебічну підтримку у їх служінні суспільству. Вкрай важливим це вбачється саме у період, коли Україна веде війну за свою незалежність. Причому, веде на всіх фронтах, в тому числі, інформаційному. І саме такі видання патріотичного налаштування, як от «Запорізька правда», є надійними та ефективними багнетами у цій борні, забезпечуючи інформаційну безпеку держави. І громадяни нашої країни в цілому, а жителі Запорізької області, зокрема, мають право реалізовувати своє право на свободу слова саме через такі ЗМІ.

І там, де чиновники розуміють важливість кожного багнета в інформаційній війні за розум і серця громадян, де працюють в інтересах держави, процес трансформації у цій сфері відбувається успішно. Так, Державний комітет телебачення і радіомовлення оприлюднив на своєму сайті результати моніторингу процесу реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації. Як зазначається, до Зведеного переліку об’єктів реформування внесено 760 державних і комунальних друкованих ЗМІ (662 – комунальних, в їх числі і наша газета за номером 217 станом на 30 грудня 2018 року; 98 – державних). 72 видання наразі не виходять.

“Станом на 28 грудня 2018 року було реформовано 425 друкованих ЗМІ та редакцій, а саме: 402 – комунальних (що складає понад 60% від загальної кількості видань, які реально виходять), 23 – державних (що складає понад 25% від загальної кількості видань, які реально виходять)”, – ідеться в повідомленні.

Лідерами процесу реформування є Кіровоградська область, де з 28 друкованих ЗМІ та редакцій реформовано 25, Житомирська (з 28 – 24), Хмельницька (з 27 – 23), Миколаївська (з 26 – 22), Полтавська (з 31 – 26), Тернопільська (з 21 – 16) області.

«Водночас ці дані не є остаточними, оскільки редакції, що розпочали процес реформування наприкінці 2018 року, мають змогу закінчити його у січні, що змінить статистику реформованих ЗМІ», – підкреслюють в Держкомтелерадіо.

На жаль, чиновники ЗОДА та депутати Запорізької обласної ради не надали змогу покращити ці показники і не залишили шансу «Запорізькій правді». Їх дії, спрямовані на знищення нашої газети, підкріпили своїми рішеннями і судді Запорізького окружного адміністративного суду Ю.П. Бойченко та Р.В. Сацький.

Пан Сацький фактично визнав право депутатів Запорізької обласної ради, ухвалюючи рішення на сесіях, ігнорувати інтереси громадян – жителів області, в даному випадку, щодо їх права на газету «Запорізька правда». Додам лише, що комплексне рішення про роздержавлення нашої газети, яке двічі не було ухвалене депутатами через нестачу голосів, мало лише формальний характер. Адже фактично таке рішення вони ухвалили ще у 2016 році, коли згідно Закону про реформування, визнали право трудового колективу КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР на «вільне існування», не вчинивши жодних протидій офіційним заявам нашого колективу про самовизначення. Офіційні заяви з цього приводу нами були направлені, як це вимагав Закон, керівництву облради, і ОДА, а також у всі державні органи, відповідальні за цю реформу. Вони знайшли свою реалізацію у відповідних документах Кабміну і Держкомтелерадіо. Але, на жаль, суддя Р.В. Сацький забаганки депутатів (а як інакше можна назвати таку непослідовність і неспадкоємність у їх діяльності?!) визнав пріоритетнимішими за інтереси громадян.

Право чиновників, зокрема представників ЗОДА, безконтрольно розпоряджатися бюджетними коштами закріпила суддя Ю.П. Бойченко, ухваливши рішення про правомірність використання представниками департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ЗОДА бюджетних коштів, виділених депутатами облради на друк газети «Запорізька правда», на інші, відмінні від цільового їх призначення заходи. Через те наша газета опинилася у борговій ямі на суму в півмільйона гривень.

Гадаю, ситуація із «Запорізькою правдою» загострилася через те, що очолюваний мною трудовий колектив наріжним каменем своєї діяльності обрав інтереси своїх читачів, жителів запорізької області, громадян України, а не чиновників і депутатів.

А от як «успішно» наразі було вирішено питання у наших колег – у газеті «Запорозька Січ» Запорізької міської ради, розказав мій колега, її колишній редактор із 26-річним досвідом Олександр Верьовкін. «Кілька слів про долю газети «Запорозька Січ»,- написав він у своїй сторінці у соцмережі. - Із сумом прочитав новини про зміну власника газети «Запорозька Січ» - газети, якій свого часу віддав 26 років життя (з 1990 до 2016 р.р.). Я нічого не чув про Анастасію Борисівну Богданову, яка стала власницею газети! Певно, це чудова людина і прекрасний керівник кафе, але вона ніколи не мала до газети жодного відношення. Процес реформування комунальних ЗМІ – гарна річ, але запорізька міська влада примудрилася провести його так, що це стало знущанням над суттю Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Згідно з Законом під час перетворення редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання розподіл часток майна між засновниками (співзасновниками) суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням загальних зборів суб’єкта господарювання з урахуванням балансової вартості майна. За логікою члени колективу мали розподілити частки між собою. Певно, з урахуванням трудового вкладу (можливо, відпрацьованих у редакції років). Але реалії полягають у тому, що майже весь колектив, який склався протягом десятків років, «пішли» з підприємства ще 2016 року. А ті одиниці, що залишилися, на спротив виявилися не здатними і самі позбавили себе заробленого за довгі роки майна, тобто проголосували на зборах за те, щоб віддати 85 і 15 відсотків створюваного товариства з обмеженою відповідальністю не тим, хто працював у редакції 10-20 і більше років, а двом людям, які найменше в ній працювали – новому керівникові і його заступнику. А далі відбулося диво. Право власності опинилося в руках людини, яка взагалі до редакції не мала ніякого відношення – керівника одного з місцевих кафе. Подивимося, що буде далі».

Від себе додам, що згадана пані з орбіти депутата обласної ради Артура Гатунка, представника фракції партії «Укроп», який за інсайдерською інформацією номінується на одного з керівників перевиборчого штабу Зеленського з «95-го кварталу». Пан Гатунок вже «віджав» газету «Субота плюс», тепер прибрав у свій інформаційний арсенал «Запорозьку Січ». Тож збільшує свої інформаційні активи для ведення виборчої кампанії – спочатку президентської, а потім – і нардепівської. Додам, що зазіхав він і на «Запорізьку правду», але піймав облизня, а тому чинив шалений опір процесу роздержавлення нашої газети. 

До чого я це все? Намагаюся зрозуміти, чиї ж інтереси обслуговує допоки державна система? Відповідь, на жаль, очевидна. Але не втрачаймо надії! Бо ми вже є свідками того, що трансформаційні конструктивні процеси у нашому суспільстві відбуваються і, головне, є незворотними. Сам факт того, що громадяни, як от правозахисниця Людмила Віслоух, позиваються до суду не у власних, а у суспільних інтересах, наочне тому підтвердження.

Щодо подальшої долі «Запорізької правди», я хочу запевнити наших друзів – передплатників, читачів, пошановувачів – ми не здамося без бою! Заради тих, хто віддав своє життя у Революції Гідності, хто зараз тримає для нас небо на Сході України, заради світлого майбутнього ( як би високопарно це не звучало для чиновників і депутатів) наших дітей ми будемо робити свою справу й надалі. Щиро дякую всім, хто у таку скрутну хвилину поруч і нас підтримує!

Наталя Зворигіна, головній редактор газети «Запорізька правда»

http://jerait.com