Журналісти і волонтери - в зоні АТО

http://jerait.com

Понад 2 тонни продуктів та речей відвезли журналісти та члени волонтерської групи "Небайдужі" з Мелітополя бійцям АТО і дітям Гранітненської школи Донецької області. Такі десанти допомоги проводяться традиційно, перед новорічними святами. Нинішній рік не став виключенням.

Ініціаторами акції виступили Мелітопольська міжрайонна організація ЗОО НСЖУ та міський відділ культури. До неї також долучилися міський голова Мелітополя Сергій Мінько, його заступник, Іван Федоров, редакції газет "Новий день" та "Слово трудівника", підприємці, освітні заклади та громадські активісти Мелітопольщини і Якимівського району. 

Після зустрічі з учнями Гранітненської школи волонтер групи "Небайдужі" Людмила Шведюк зазначила:

- Я чула від дітей щирі слова подяки, я бачила перед собою маленьких патріотів, які чітко усвідомлюють, що їхній дім - це Україна, що саме вони будуть відбудовувати і розвивати країну.

-Як розповіла волонтерам завуч школи Ірина Демешко, Гранітне пережило дуже важкі часи, село постраждало від артобстрілів, була пошкоджена й будівля школи.

- Вибухи чутно і сьогодні, але вже лише на околиці. Ще не всі жителі повернулися з місць тимчасового проживання – бо немає роботи. Кар'єр не працює, 50 відсотків сільгоспземель залишились на тому боці, а те, що на нашому - заміноване. За допомоги різних благодійних фондів відновили більшість житла. Нам потрібно жити вдома і боротися за нього. 

Разом з волонтерами приїхали до школярів представники Федерації грецьких товариств України. Благодійників з Одеси та мелітопольських журналістів і волонтерів діти зустрічали у вишиванках гімном України. Вони розповідали вірші і співали пісні грецькою та українською мовами. Дітям було вручено 200 солодких новорічних подарунків.

Директор Гранітненської школи Олександра Коссе подякувала за допомогу та підкреслила, що вони отримують чималу підтримку. 

- Спогади у дітей важкі, вони рано подорослішали, стали добрішими, уважнішими, турботливіше ставляться одне до одного. Хоча останнім часом стали частіше стріляти, але сподіваємося, що більше не будуть стріляти по селах і мирних людях. В Гранітному межа мирної землі закінчується близько кілометра від школи.

- Важко, але ми відчуваємо підтримку всієї України. Мене запитують, що, раніше друзів не було? Були, але тоді це так не сприймалось, ніби само собою зрозуміле. А коли почалися воєнні дії, ми опинилися в центрі: не виїхати, ні в'їхати, рік без світла, тепла і лікарів, без зарплати, в школі було вибито 68 вікон, всі батареї розірвані. Село знищували. Йду на роботу, вулиця існує, повертаюсь - нічого не залишилось. 

Тоді, завдяки тому, що ОБСЄ та Червоний Хрест на кілька днів припинили артобстріл села, ми в школі провели для дітей новорічні та різдвяні свята. З'явились волонтери, благодійні фонди, національні товариства допомогли оговтатися. Ми вдячні всім, хто нас підтримує, життя поступово налагоджується. Кількість учнів у Гранітненській школі скоротилася вдвічі, але серед них є діти з Донецька, Мічуріне, Тельманове.

- Такі діти у нас навчаються екстерном. Нам технічно складно робити це, але ми йдемо на це і цінуємо, що діти і батьки хочуть отримувати українську освіту. Поруч з нами, через річку є село Старомар'ївка, яке перебуває під контролем так званої «ДНР». Звідти до нас ходить 9 учнів, хоча їм на тому боці пропонували автобусом возити в Тельманове. Але ні діти, ні батьки на це не пішли. Щодня, 3-4 кілометри - пішки, уздовж посадки - і не знаєш, сидить там снайпер чи ні, і - таблички про заміновані ділянки. А коли дощ - ноги не витягнути з глини. Та діти йдуть до нас, до української школи.

Волонтери також завітали до військових на передову, передали бійцям яблука, мандарини, домашні компоти та закрутки, мед, часник, сало і квашену капусту, теплі речі, воду, багато книг та газет, а також дитячі малюнки й листи з привітаннями. Бійці були розчулені до сліз, дякували за підтримку.

Волонтери вручили воїнам прапор України, а боєць з позивним "Доктор", підняв його на флагшток, прапор же з передової передав на згадку мелітопольським волонтерам. І всі разом побажали, щоб в новому році нарешті настав мир на нашій рідній землі. 

Діляра Кудусова

http://jerait.com