НЕАПОЛІТАНСЬКІ ЗАМАЛЬОВКИ ПЕРЕСЕЛЕНКИ

Rate this item
(3 votes)

Журналістка нашого сайту «Журналіст» ЗОО НСЖУ Світлана Костюк зараз знаходиться в Італії. Як людина творча, вона не може просто скласти руки та байдикувати, насолоджуючись красою природи та ароматом піци. Вона пише замальовки про те, що її оточує, про свої враження від побаченого та роздуми з цього  приводу. 

…Отже, я в евакуації. Російське повномасштабне вторгнення до  моєї  рідної України  та доля закинули мене  до сестри в Італію, де вона вже живе десять років, а саме в місто Неаполь.

Життя в Європі з екранів  ТБ виглядає красиво. Будинки,  автомобілі, курорти. Насправді, внутрішній стан  людини-біженця в евакуації декілька (м'яко кажучи)  інший.  На сум за Батьківщиною  накладаються проблеми, які пов'язані  з перебуванням  в чужому середовищі.

У Євросоюзі прийняті резолюції  з питань допомоги українським біженцям. В Італії   в юридичному сенсі   дотримуються цього не в повній мірі. Розмір допомоги різний у  країнах ЄС.  Тут він становить  лише 300 євро на місяць протягом трьох місяців. Всього виходить  900 євро. Але перед цим ще треба пройти процедуру  отримання «Дозволу  на проживання»  на один рік  та реєстрацію  у відділі  медичної  служби по місту  перебування. Це дає доступ  до системи медичного обслуговування.

Італійську бюрократію можна охарактеризувати тільки російською ...

Почну з медичного закладу, без документів якого не можна було подавати заяву у міграційну службу міста. Італійці  великі «пофігисти»  до всього, крім  себе. А жителі Півдня живуть  розмірено і  метушитися  не звикли. Змиріться з цим, коли будете оформлювати необхідні документи. Місцеві чиновники все  роблять від цих до цих, не переступаючи за межі  параграфів. То забудуть в переліку  документів  щось переказати,  то прийомні дні вкажуть не ті... Взагалі, походила я доволі.  А на дворі неймовірна жара! Та  знаходяться  офіси далеченько. Єдине, що заспокоювало, що в мене є особистий перекладач, тобто сестра. У медичному закладі обов'язково роблять тест на  COVID-19.  Це дає  доступ до системи  медичного обслуговування. До речі, у мене він був негативний і ковідну довідку не затребували.

У міграційну службу треба  було принести  чергову довідку - від  районного відділку поліції, яку для мене робили  декілька днів. Там у мене взяли й  відбитки пальців. 

А коли всі документи ми з сестрою зібрали та з самого рання  на метро  повезли їх до міграційного Центру Неаполю, то там українська волонтерка  затребувала ще  одну довідку, і знову  все відклалося. Нарешті,  в черговий раз пакет документів прийняли.  А та довідка навіть не знадобилася.  Нарешті мені видали тимчасове  посвідчення - бумаженцію з фотографією, скріпленою  степлером на носі.

Тепер чекаю  вже два  місяці, коли видадуть Дозвіл на проживання  в Італії на рік. І так усюди - повільно приймають документи, перемовляючись  з колегами про новини і сімейне життя.

Спишемо на наплив біженців.  Дякуємо і за це.

Італійці до українських біженців - з посмішкою

Прості італійці  реагують на жахливу ситуацію  в Україні - російського повномасштабного вторгнення, з осудженням війни. А до біженців - зі співчуттям та  намагаються допомогти, хоч чимось.  Як дізнаються, що ви приїхали з  України, звідусіль приносять одяг, взуття, дитячі речі та іграшки, навіть тягнуть меблі та пральні машинки. Знаходять  житло, роботу по мірі можливості, загалом, це хатня робота та догляд за старими і малюками.

Також  можна побачити  українські прапори  на житлових будинках, як знак солідарності  італійців з українцями. Якщо ти зовсім  нікого з родичів  та знайомих в країні не маєш,  то вижити  допомагають  релігійні заклади - церкви і монастирі.

Феррагосто - законне ледарство

Перебуваючи в Італії, я ознайомилася з дивовижним  для нас святом у серпні – Феррагосто – «Відпочинок серпня».  Воно святкується 15 серпня тільки в Італії і Франції. Тоді починається масове  законне неробство, сезон серпневих канікул, відпусток.  Його джерела йдуть з 18 року до н.е.  в знак закінчення сезону літніх робіт у місяці імператора Августа. 

У кожному регіоні чи місті є свої обряди та ритуали святкування - Успіння Пресвятої Богородиці чи Вознесіння Діви Марії. В цей період  - безлюдні вулиці, закриті магазини, глухі жалюзі на вікнах будинків. А на морських узбережжях  та горах все навпаки - яблуку ніде впасти, святковий наплив  гостей. На дорогах трафіки  з автомобілей. Взлітають ціни на відпочинок, який треба собі обов’язково влаштувати за півроку.

І ось я попадаю у саму гущаву подій. Всі мої документи «заснули» на канцелярських полках в цей період. Працівники всіх закладів в місті - у відпустці! Мені  це здалося дикістю. Невже не можна відпочивати потихеньку упродовж всього року? Та ще в таке спекотне літо! А  свято, як свято відзначити – і все!

Що мене дуже вразило – на пляжах  всі жаряться на сонці без зонтів або тентів, як на пательні. Мало купаються в морі, діти не в рахунок. Просто жах! Але традиції є традиції! Все почалося при режимі Муссоліні. Тоді власті організовували спеціальні поїзди за заниженими цінами для більш-менш  забезпечених громадян, щоб вони змогли добратися до  моря і гір, або просто мандрувати містами роздивляючись витвори  мистецтва.

P.S. Побачити веселу атмосферу феррагости   можна у комедійних фільмах  «Феррагосто в бікіні», 1961 р. чи  «Святковий обід жарким літом», 2008 р.

Далі буде

Світлана Костюк, фото автора

Read 200 times Last modified on Субота, 27 серпня 2022 16:19