Микола Каришев – педагог і громадський діяч

Rate this item
(3 votes)

Продовжуємо рубрику «Обличчя міста», її ведуча Наталія Кузьменко познайомить вас з видатним вченим світового рівня – економістом, статистиком, громадським діячем, публіцистом ХІХ сторіччя  – Миколою Олександровичем Каришевим, який зробив чималий внесок у розвиток Олександрівська.

Хоч народився Микола  Каришев в Росії, в Калузький губернії в дворянський сім’ї, але виріс і виховувався тут, у Катеринославській губернії.  Він  був найменший з трьох братів, батьки рано померли, а хлопчика-сироту взяли на виховання у родину тітки Ольги Іванівни Гнєдіної  та її чоловіка відомого мецената відставного штабс-ротмістра Дмитра Титовича, котрі мешкали у своєму маєтку в селі Олександрівка, Олександрівського повіту.

З дитячих років Микола відзначався старанністю і серйозним ставленням до навчання. Провчившись вісім років у Першій Харківській чоловічий гімназії, Каришев закінчив її у 1874 році зі срібною медаллю. У тому ж році вступив на історико-філологічний факультету Московського університету, але через рік  перевівся на юридичний факультет. В  ці самі роки навчання склалося його вподобання на все життя: у виші  найулюбленішим предметом для нього стала економіка. У 1878 році після закінчення університету з відзнакою він залишився працювати на кафедрі політичної економіки і статистики,  захищає спочатку дисертацію на звання магістра, а потім і докторську дисертацію.

У 1881 році Каришев починає викладацьку діяльність. Працював у Петровський сільскогосподарській академії приват-доцентом кафедри політичної економії та сільськогосподарської статистики. Людина нестриманої енергії, Микола Каришев одразу включається в громадську діяльність. Впродовж 1881–1884 років вибирався  гласним Олександрівського повітового земства, представляв інтереси землевласників, мировим суддею. Через два роки входить в училищну раду і стає опікуном дванадцяти навчальних земських шкіл Олександрівського уїзду. Він не обмежується перевірками сільских шкіл, але й сам проводить відкриті уроки. Завдяки його зусиллям, збільшуються видатки на розвиток народної освіти в уїзді, школи забезпечуються підручниками, організуються навчальні класи, стає обов’язковим медичний контроль за здоров’ям учнів. Каришев сприяв проведенню семінарів для вчителів та педагогічних курсів.   

Микола Олександрович вважав прогресивною  та своєчасною вимогу Таврійського земства, яка з’явилася у 1881 році, включення в число обов’язкових предметів на вчительських семінарах краєзнавства та правоведення. Однак Міністерство народної освіти відмовило, мотивуя тим, що краєзнавство і так входить в курс географії, фізики та природоведення, а правоведення й зовсім недоступно для дитячого розуміння. 

Каришев був послідовником К. Д. Ушинського -  він вважав, що селяни мають вивчати грамоту не  в церковно-приходських школах, а в «корфських земських школах». Микола Олександрович тісно співпрацює з Я.П. Новицьким в «Товаристві покращення народної праці». 

Каришев у 1885 році захищає свою програмну дисертацію «Вічно спадкоємний наділ», де висловлював заперечення проти великого господарства. Продуктивність великого капіталістичного підприємництва в сільському господарстві, на його думку, менша ніж у дрібному. Також у цьому році він видав «Атлас з лісової статистики».

Велике місце в громадській діяльності М. О. Каришева мали його просвітницькі ініціативи по створенню перших професіонально-технічних шкіл уїзду. Під  його опікою були «Гнєдінське ремісничне училище» в селі Олександрівка, що заснували його названі батьки Ольга та Дмитро Гнєдіни. Там він пропрацював з 1885 по 1887 роки, викладаючи одразу кілька предметів, та «Гнєдінська сільськогосподарська школа».  За особисті кошти він будує тут слюсарню майстерню. Каришев очолював Попечительську раду, особисто підбирав викладацький склад училища, співпрацював з  видатним педагогом М.О. Корфом в розробці Статуту цього навчального закладу, яке вже через декілька років стає одним з найкращих у губернії та країні. Дуже важливо, що троє з чотирьох учнів були селянськими дітьми, що в Російській імперії було взагалі не можливо. В число обов’язкових предметів входили: Закон Божий, російська мова, арифметика, геометрія, землемірство, креслення, географія, історія, хімія, ботаніка, фізика, зоологія, та спеціальні дисципліни – землеробство, скотоводство, садівництво, городничество, лісоведення, сільськогосподарська економіка, рахівництво, законоположення сільського побуту та господарювання.  

У1887 році Микола Олександрович виходить у відставку та оселяється у іменії, яке залишила йому у спадок тітка Ольга.  У 1898 році    заснував ще й  Нижчу «Гнєдінську сільськогосподарську школу». Його потужну працю по навчанню сільських дітей підтримували – відомий фабрикант, меценат Савва Морозов, артист імператорської опери Михайлов-Стоян, драматург Немирович-Данченко. 

Микола Каришев був також знаним публіцистом, співробітником ряду друкованих видань  «Земство», «Днепр», «Земский обзор» та інші.  Кілька його статей з економіки було розміщено у болонському «Geornale degli Economist».  Його книга «Економічні бесіди» (1888 р.)  перевидавалась чотири рази і була перекладена польською і чеською мовами.  У ній Каришев  в доступній формі пояснює економічні закони, щоб селяни могли легко розібратися в досить непростих питаннях товарно-грошових відносин. 

У  1892 році  Каришев захистив докторську дисертацію на тему «Селянські позанадільні оренди». Велике значення вчений приділяв статистиці, як єдиному шляху у прогнозах соціально-економічних явищ. Завдяки зусиллям Миколи Олександровича в Олександрівському уїзді була введена посада земського статистика, головна задача якого - збір даних в сфері сільського господарства та економічного життя уїзду.

З 1896 по 1904 роки М. Каришев — професор політичної економії і статистики в Московському сільгоспінституті. У 1899 році прочитав кілька лекцій в Російській вищій школі суспільних наук в Парижі, куди він переїхав в зв'язку з важкою хворобою.

В останні роки життя Микола Олександрович брав активну участь у діяльності  Олександрівського повітового і Катеринославського губернських земств. Був учасником  Земського з'їзду  6-9 листопада 1904 року. Він виступав за посилення ролі самоуправління та розширення прав губернських земських зборів. 

Помер Каришев у лютому 1905 року у віці 50 років. Згідно заповіту його поховали у Олександрівсько-Гнєдінській церкві села Олександрівка, від котрої на сьогоднішній день нічого не лишилося.

Нажаль,  ім’я і Миколи Олександровича Каришева сьогодні забуто. Свого часу більшовики, особисто Ленін, заочно звинуватили його у зраді інтересам селян та ліберально-буржуазних поглядах, і цього було достатньо, щоб викреслити його з історії СРСР. І відтоді нащадки так і не  згадують знаменитого просвітителя, який поклав життя на алтар виховання та освіти простих людей з народу. 

Read 337 times Last modified on Субота, 09 січня 2021 13:55