Геніальні вчені - брати Микола і Андріан Кащенко

Оцените материал
(3 голосов)

Ми продовжуємо рубрику «Обличчя міста», і сьогодні ведуча Наталія Кузьменко розповість вам про наших знаменитих земляків, чиї імена незаслужено забуті, але вони прославили наш край далеко за його межами: це вчений, академік Микола Феофанович Кащенко і письменник, просвітитель Андріан Феофанович Кащенко.

Брати народилися в багатодітній родині. Їхній батько, Феофан, відставний штабс-капітан, нагороджений за вірну службу дворянським титулом, володів маєтком «Веселе» в семи верстах від села Лукашеве Олександрівського повіту. Рід Кащенко йде корінням в Запорізьку Січ. Один з їхніх предків брав участь в морському поході проти турків під командуванням отамана Мороза.

Було у Феофана Кащенко п'ятеро синів і чотири дочки. Але тільки двоє з дітей прославили прізвище на всю колишню імперію - старший Микола, 1855 року народження (7 травня) і молодший Андріан, що з'явився на світ  19 вересня 1858-го.

АНДРІАН

Старший, Микола, так згадував про брата: «Андріан був незамінним, готовим відгукнутися на будь-яке прохання товариша, з янгельською поведінкою. Він вже з малих років мав репутацію вдумливого і як би досвідченого діда».

Але, незважаючи на такі особливості характеру, у майбутнього просвітителя відносини з державною системою освіти спочатку не склалися. Учень третього класу Андріан Кащенко покинув Катеринославську гімназію і вступив до юнкерського училища. Однак і ця стезя виявилася недовгою: прослужив всього кілька років, він кидає службу і влаштовується контролером на Катеринославську залізницю. Тут він зарекомендував себе, як людина принципова з твердим характером. Яскравий тому приклад: на будівництві лінії Туапсе-Майкоп-Армавір Андріан Кащенко запобіг великим 

Розкраданням, що здійснювали компанії-підрядники. В системі управління залізниць він дослужився до генеральського чину, ставши дійсним статським радником.

Однак, широку популярність йому принесло не піклування про майно російських залізниць. Ще працюючи контролером в Петербурзі, Андріан Феофанович, очевидно, почув поклик предків та зацікавився діяльністю української руху і став співпрацювати з благодійним товариством імені Тараса Шевченка. У цей час він знайомиться з багатьма відомими діячами національної культури: Євгеном Чикаленком, Оленою Пчілкою – матір'ю поетеси Лесі Українки, Панасом Мирним, істориком Левом Падалком. Кащенко прагне переїхати до Києва, щоб бути ближче до центру української національної культури. Вперше він робить таку спробу в 1913 році: продає будиночок в Катеринославі, приїжджає в столицю і за порадою друзів кладе гроші в банк, який  наступного деня збанкрутував. Всі заощадження пропали. Довелося повернутися до своєї колишньої контролерські діяльності.

Останній раз Андріан Феофанович приїжджає до Києва восени 1917 року. Після перенесеного інсульту він сподівається отримати від нової влади, біля керма якої тоді стояли його кумири - М. Грушевський і В. Винниченко, отримати яку-небудь пенсію, але йому було відмовлено.

У цей період Кащенко починає цикл літературних праць з історії козацтва, друкує народні легенд, перекази і казки. У нього для цього є хороша база: ще в 1883 році вийшла його книжка «Жар-птиця, або З панами не братайся, у примір не бери и жінці правди не кажи». З цієї скромної книжечки і ведеться відлік українського друкованого слова в Придніпров'ї.

З 1917 по 1919 роки були найбільш плідними: з-під пера Андріана Кащенка виходить повість про гетьмана Івана Сулими «Над

Кодацьким порогом». У Катеринославі видається літопис «Дніпровські хвилі» і повість про полковників Нечая й Богуна «Славні побратими», «Борці за правду», «У запалі боротьби», «Зруйноване гніздо». Два роки Андріан Кащенко працює над своїм головним твором «Оповідання про славне військо Запорозьке Низове», яке побачило світ у 1917 році. Він засновує власне видавництво, що друкує, в основному, патріотичну літературу. Виходять у світ його нові книги «З Дніпра на Дунай», «Гетьман Сагайдачний», «Кость Гордієнко-Головко - останній лицар Запоріжжя», «Великий Луг Запорозький», «Зоря нового життя».

До сих пір творча спадщина Андріана Кащенка не зібрана і не вивчена. В роки сталінізму, а потім і відлиги, на його книги було покладено жорстке табу. Тривалий час замовчування не пройшов даром. І сьогодні ім'я чудового письменника і просвітителя відомо тільки у вузьких наукових колах. Сподіваємося, що не за горами той час, коли наші сучасники знову відкриють для себе його унікальні твори історичної літератури

В останні роки життя Андріан Феофанович Кащенко дуже сильно хворів і помер 16 березня 1921 року в Катеринославі.

МИКОЛА

Старший брат, Микола Феофанович Кащенко, - видатний вчений, був одним з перших українських академіків, доктором медицини і зоології, засновником акліматизаційних садів в Україні і Росії, автором багатьох наукових праць і підручників. Ми маємо  пишатися тим, що така велика людина – наш земляк, родом з Олександрівського повіту.

Микола народився 7 травня 1855 року. З дитинства захоплювався природознавством і малюванням. У 1875 році зі срібною медаллю закінчив Катеринославську гімназію. Вибравши справою свого життя медицину, він навчався спочатку в Московському, а потім в

Харківському університетах на медичних факультетах. Після закінчення працював асистентом при ембріологічному кабінеті. У 1884 році захистив наукову дисертацію, отримав звання доктора медицини і приват-доцента. Активно зайнявся викладацькою практикою. Кащенко продовжив навчання за кордоном і два роки підвищував кваліфікацію у вищих навчальних закладах Німеччини та Італії.

По приїзду з-за кордону Микола Феофанович призначається екстраординарним професором Томського університету по кафедрах зоології, порівняльної анатомії і фізіології. У 1901 році за його серйозні напрацювання в області зоології  Вчена Рада Московського університету присвоює йому звання доктора зоології, через рік - звання дійсного статського радника. В цей же час він стає Почесним членом товариства любителів акваріумів і кімнатних рослин. Просто вражає обсяг його обізнаності у різних наукових сферах!

У 1908 році Микола Феофанович заклає при Томському університеті  акліматизаційний сад, де він виводить безліч сортів яблунь - Золото, Зоря, Зірка, Янтарка, Багрянка Кащенко та ін.

У 1912 році вчений переїжджає до Києва, де в Політехнічному інституті очолює кафедру зоології. При Української Академії Наук Микола Кащенко створює в 1919 році унікальний зоологічний музей, директором якого був до 1927 року. Він зробив неймовірно багатий внесок у розвиток вітчизняного природознавства і людинознавства. Не забуває він і про своє улюблене заняття:  з 1913 р аж до самої смерті Кащенко був директором Ботанічного саду.

Одна з його основних наукових робіт - «Смерть і довголіття з біологічної точки зору», написана в 1914 році, була перевидана в 1938-м. Але до цього часу самого Миколи Феофановича вже не було в живих. Він пішов з життя 29 березня 1935 року, переживши молодшого брата Андріана майже на п'ятнадцять років.

На жаль, і ім'я, і заслуги ще одного нашого видатного земляка, і його величезний внесок в українську науку майже забуті. Хоча пам'ять про Миколу Кащенко повинна жити вічно в пам'яті його нащадків.

Прочитано 800 раз Последнее изменение Четверг, 24 Декабрь 2020 14:46

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435