Окупантам заціпило, коли українські морпіхи ласували «Запорізькими варениками ZP»

Оцените материал
(2 голосов)

Учасники запорізького громадського об’єднання «Волонтерські вареники ZP», яким керує журналістка Надія Мороз, перед виїздом на фронт працювали майже всю ніч- ліпили смачні варенички для наших захисників. Не з порожніми руками зібралися вони в гості до бійців Української армії,котрі стримують окупантів на убережжі Азовського моря. Приготували благодійники воїнам щедрі великодні подарунки: кошики з пасками, крашанками й писанками, різними наїдками й солодощами. Одне слово, все необхідне, щоб наші витязі відчули подих свята. А який же празник без української мелодійної пісні? Тому й приїхали привітати захисників України також співаки Юрій Макаренко, Ольга Музикант й Ірина Соболєва.

Коли вже їхали на передову, в Маріуполі волонтери нарахували понад десять Державних прапорів України (окрім тих, що на блокпостах), вивішених на будинках. Отже, найбільше після обласного центру місто Донеччини, що зазнало лиха московсько-сепаратистської окупації, можна вважати українським не лише на папері. Воно працює й живе, а його жителі не чекають путінського так званого «визволення». 

Як до Маріуполя, так і за ним кілометрів за 15 ще зеленіють килими озимих, йде сівба ярих зернових культур, обробіток чорних парів. Селяни роблять усе, щоб земля-матінка дала врожай. Але ближче до Широкиного вже впадають в очі поля, що заросли тільки різнотрав’ям і бур’янами. Тут – попереджувальні знаки про небезпеку, можуть бути міни й снаряди, що прилетіли сюди й не вибухнули. Звичайно, тракторам на таких полях поки що нічого робити. Отже, почалася небезпечна зона... 

Поки їхали до розташування наших морських піхотинців, споглядали сліди війни у великому селі Широкине. А вони тут жахливі. 99 відсотків будівель (колись добротні будинки, старі хати, адміністративні заклади, крамниці й генделики тощо) зруйновані або напівзруйновані. Окремі споруди вціліли, але й там вікна дивляться на світ вибитими шибками. Особливо вразили всіх руїни школи. Тут у спортзалі під час артудару загинули 17 дітей. Нині класи розбиті, на долівці – учнівські зошити, цегла зі стін, поламані двері, побиті осколками класні дошки. 

На окремих стінах будинків і воріт є надписи: «Ні – війні!» Звичайно, кожен із волонтерів міг би поставити свій підпис під таким гаслом. Бо війна не потрібна нашому миролюбному народові – хліборобу з діда-прадіда. І не його вина, що окупанти полізли на нашу землю.

Волонтери віддали бійцям ящики з харчами, подарунки до Великодня. На триногах установили казани, закип’ятили воду – зварили вареники й куліш. Армійці завели двигун-генератор для виробітку електроенергії. Це дало можливість підключити два великих кавоварних апарати і пригощати запашною свіжозмеленою кавою наших любих хлопчиків у режимі нон-стоп, колонки для підсилення звуку, мікрофон- то вже для розваг. І наші любі солдатики мали змогу добре пообідати й розрадитись, почувши чудових пісень.

Потім воїни вишикувались у дворі, навпроти стали їхні гості. Надія Мороз відрекомендувала кожного, хто приїхав поздоровити солдатів і командирів, надавала слово для привітання всім охочим. Передала вона бійцям листи й малюнки дітей, а також подарунок заслуженої народної майстрині Галини Павлів – велику писанку з січеславськими візерунками: козацьким хрестом і безкінечником. 

- Хай ця писанка стане вам гарним оберегом, додає сил у боротьбі з ворогом і хай буде безкінечним ваше життя! – побажала пані Надія. – Ми вас любимо, ми за вас молимося, завжди з вами й коли треба – приїдемо до вас! 

Дарували волонтери армійцям, окрім своїх подарунків, ще й щиру любов та піклування. Для їх якомога повнішої соціалізації зорганізували майстер-класи хенд-мейду. Скажімо, Наталя Кучерук робила навчала гарним мальованкам на крашанках, виготовлених із дерева. Вона також малювала бійцям, які цього хотіли, «дитяче тату» - малюнки і візерунки робила звичайними фломастерами, але хлопцям подобалося, вони шиувалися у чергу. А кераміст Олег Павлик навчав солдатів і волонтерів, як виготовити невеличкий горщик на гончарному крузі. Від нього учні відходили із гарними власноруч виготовленими виробами.

Воїнів поздоровив Олександр Зубченко – начальник управління з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Запорізької облдержадміністрації. До речі, саме ЗОДА допомогла волонтерам із транспортом. Тепло вітала бійців із Великоднем головний редактор газети «Запорізька правда» Наталя Зворигіна. Окрім чималої кількості примірників нашої газети( щоб вистачило на всіх і навіть більше – дісталося і на допоки тимчасово ще непідконтрольну нашій державі територію),обережних іконок «Божої матері Марії- Цариці миру» із побажаннями якнайшвидшого миру і благополуччя нашим захисникам від єпископа Харківсько-Запорізької дієцезії Української римо-католицької церкви Яна Собіла, вона передала морпіхам набір медичних препаратів і засобів, які з любов’ю до воїнів-захисників зібрали викладачі і студенти ветеринарного факультету Київського національного університету біоресурсів і природокористування. У набої – знеболювальні, жарознижуючі, протизапальні ліки, антибіотики, зсоби від розладів шлунку та проти ниркових хвороб, тощо.

- Знайте, що ви – найкращі, ви – неперевершені, - звернулася вона до воїнів. – Ми вас дуже любимо, ми за вас молимося і дуже чекаємо на ваше повернення із перемогою! Бережіть себе, хлопчики, рідненькі наші. Бажаю вам міцного здоров’я, мужності і витримки.

Привітали морпіхів зі святом артист театру юного глядача Юрій Макаренко, фотохудожник Сергій Лавров, священик УПЦ Київського патріархату отець Анатолій та інші готі. 

Письменник і журналіст Пилип Юрик подарував воїнам власні збірки творів, а також передав книгу Степана Олійника, видану до 110-ї річниці з дня його народження й підписану дочкою поета Лесею Степанівною спеціально для бійців. Пилип прочитав присутнім свої ліричні й сатиричні твори.

Подякував волонтерам і митцям за подарунки й влаштоване свято командир підрозділу морської піхоти Микола «Фікс» (позивний). 

Цього дня тут, на передовій, просто на «нулях», було багато музики, пісень і танців. На завершення гості й армійці разом виконали Державний гімн України. А окупанти,до яких від наших позицій було рукою подати, вражені такою зухвалістю українських волонтерів і бійців, не «шуміли», та й навіть не «шепотіли». Видать,щоб їм там аж заціпило, хтось дуже таки постарався. 

Пилип Юрик

Прочитано 274 раз Последнее изменение Среда, 11 Апрель 2018 14:08

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435