Виклики історії

Оцените материал
(6 голосов)

Холодний осінній день стояв над степом. Похмуре небо повільно котило свої сірі, наповнені вологою хмари. Чорна земля, де-не-де утикана сухими минулорічними травами, втомлено чекала на заслугований відпочинок. В цей час природа являла собою жалюгідну невдаху, котра втратила всю свою літню красу та привабливість.

Раптово, невідомо звідки налетів скажений вітер змін і у своїх стрімких обіймах-поривах приніс маленькі зернятка. Ці зерна впали в сиру пухку землю й зручно влаштувались в ній в очікуванні весни. Насіння не уявляло себе початком нової епохи і не відало, яка героїчно-драматична доля чекала на нього...

Слов'яни, котрі проживали на території України в часи Середньовіччя, створили тут могутню державу під назвою Київська Русь. Це величне об'єднання слов'янських земель проіснувало близько трьохста років. На вершині розквіту Русь займала першість серед інших тогочасних європейських держав. Проте, як і будь-якій іншій державі, Київській Русі було не уникнути розпаду. Причиною руйнування послугували князівські міжусобиці, котрі виникли через природу людини - звичайну жадібність.

Після розпаду Київської Русі на право володіння українською землею заявила ціла купа держав. Польща й Литва, Річ Посполіта, царська Росія й Австро-Угорщина... всі ці країни в один голос кричали про якісь уявні "давні права" на українську територію, або ж "давню приналежність" України до інших держав. Словесно загарбники "відновлювали справедливість", насправді ж, - бажали захопити ласий шматочок українських чорноземів та перетворити українців на кріпаків.

Хай там як, але нашому народові було відверто начхати на міфічну "справедливість". Предки не хотіли ставати рабами на своїй рідній землі, нелюдське ставлення іноземців обурювало їх. На ґрунті загального невдоволення виникла Запорізька Січ - козацький осередок, відлікова точка національно-визвольної війни Хмельницького. Саме за часів Богдана була створена українська козацька держава - Військо Запорізьке – первісток майбутньої незалежної та суверенної України.

...Прийшла весна - час всебічного відродження. Наше насіннячко потроху почало проростати, і через деякий час із-під землі з'явився молодий пагін червоної троянди. Але спокійно розвиватися квітці не судилося: сусідні рослини жорстоко змагалися за місце під сонцем. Паразитичними способами вони гальмували ріст тендітної троянди, котра ще не мала гострих колючок для самозахисту. Самі ж бур'яни жили за рахунок підло вкраденої життєвої енергії.

Пройшов деякий час, і квітці все ж таки вдалося розцвісти. Як це їй вдалося - знайти в собі моральні та фізичні сили для подальшого розвитку під смертельним тиском ворогів - для мене буде вічно залишатися загадкою. 

Заздрісним бур'янам було не вигідно бачити троянду такою успішною та красивою. Вони вирішили оплутати її своїми мерзенними ліанами та прибити квітку донизу. Втрачаючи сили, троянда втратила і свій дивовижний цвіт... але, як відомо, ці рослини можуть цвісти багато разів, а наша героїня якраз із таких бойових дівчат. Бур'яни побачили це і знову струсили цвіт. А троянда кожен раз відроджувалася для життя. І не знали паразити, як назавжди розправитися з квіткою, й сама квітка не знала, як позбутися трав'яних кайданів і стрункою потягнутися до сонця та до майбутнього...

Після Першої світової війни вплив Росії та Австро-Угорщини на Україну значно послабився. Українська інтелігенція нарешті дочекалася - це був ідеальний момент для створення незалежної України, вільної від іноземного гноблення. Почали з'являтися перші політичні партії. Громадські діячі прищеплювали народу національну свідомість, розповсюджуючи українську літературу та висвітлюючи правдиву історію України. Директорією (тогочасним українським урядом) був прийнятий курс на здобуття незалежності держави. Але втілити його в життя не судилося: більшовики вдерлися в Україну та почали запроваджувати насильницьку радянізацію, в кращих російських традиціях.

Це були довгі сімдесят років бездушного червоного терору: мільйони репресованих та замордованих голодом людей, суворий ідеологічний контроль, масова русифікація всього українського... Вкотре загарбники намагалися довести українцям, що їх мови і їх народу не існує. Та в результаті імперія Радянського Союзу розпалася, а через рік Україна здобула таку жадану й таку дорогу - незалежність!

...Довгий час не міг розв'язатися конфлікт між трояндою та бур'янами. Ворогуючі сторони здобували тактичні перемоги, але вирішальна - стратегічна - не діставалась нікому. 

Все вирішила гроза.

Напередодні бурі сонце пекло що було сили. Палючими променями воно клопітливо збирало вологу - всю до останньої краплі. В степу стояла жахлива задуха, але під вечір подув прохолодний вітер змін. В небі почали накопичуватися чорні від води хмари. Вдарила блискавка, загримів грім, пішов справжній ливень...

Спочатку ініціатива була на боці паразитів. Їх задушливі лози тиснули на слабке тільце квітки з новим завзяттям, проте цілюща сила дощу не оминула й саму троянду. Життєдайні краплі дали змогу розвитися смертельній зброї - колючкам. Гострі шипи легко розірвали паразитичні обійми, й нарешті квітка змогла гордо випрямитись. 

Вільна від утисків, струнка троянда милує людське око та тягнеться до сонця, з кожним днем набуваючи все і більшої краси. 

***

Історія весь час криваво випробовувала наш народ. Вісімсот років українці перебували на чужині, переходили у власність від однієї країни до іншої, були кріпаками на чужих ланах, вмирали за іноземного імператора в безглуздих війнах. Україна завжди зазнавала гноблення і утисків, проте наші революціонери ніколи не здавалися й, не зважаючи ні на що, йшли вперед, назустріч волі. 

Українська історія - унікальна, адже наш шлях до незалежності простягається далеко в минуле, а сама доріжка вистелена кривавими трупами справжніх бійців за свободу. Український дух - наймогутніший, він не вмер ані через тортури, ані в тюрмах, він вистояв проти тисяч військ та гармат, проти підлості та неправди - так писав Франко. І тепер, коли патріоти все ж таки перетворили Україну на суверенну та незалежну, чітко видно прогресуючу еволюцію нашої держави.

Але зараз Росія оговталася після падіння Радянської Імперії й хоче знову захопити українську землю - Крим, Донецьк та Луганськ. Проте це не вся Україна і навіть не її половина. В минулому наші предки зазнавали набагато більших втрат і знову повертали втрачене. Тому сьогоднішня ситуація - далеко не катастрофа. 

Сьогодні все буде по іншому. Сьогодні у нас є наша незалежність та підростаюче покоління, котре виховують справжні патріоти. Нам є куди йти, нам є чого прагнути, й горе тому, хто стане на шляху між козаком та його свободою!

Андрій Ненадов

Прочитано 948 раз Последнее изменение Вторник, 16 Июнь 2015 14:47

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435