Нажаль, так влаштована сутність людини: для багатьох на першому плані стоять задоволення, прагнення взяти від життя по максимуму. А цей максимум для різних людей становить різні речі. Для одних це наркотики, нічні клуби, матеріальні цінності, для інших - мандрівки, кількість прочитаних книжок, спілкування з цікавими особистостями. Але щоб щось отримувати від життя, треба йому щось віддавати, чи не так? Адже існує купа теорій про те, що усілякі зусилля будуть виправдані в рівних мірах. Ми стали часто про це забувати останнім часом. І знову ж, ми не говоримо про матеріальні речі, хоча теорія - «допоможи тому, хто цього потребує і в важку хвилину ти сам отримаєш допомогу» - має право на існування. Але, на мій погляд, дуже важливо робити щось добре не сподіваючись на винагороду. Справа в тому, що життя – цікава штука. Воно в змозі дати тобі набагато більше в обмін на те, що ти маєш, треба тільки мати мужність пожертувати йому це. Найголовніше, як вже говорилося, – навчитися мислити, розвиватися духовно.
З появою таких інновацій, як телебачення, інтернет, які, начебто повинні покращувати наше життя, робити його веселішим, більш простим, ми навчилися настільки ускладнювати своє існування (парадокс), що іноді стає страшно. Справа в тому, що вже не залишилось, мабуть, жодної думки, що генерує мозок середньостатистичної людини, де не було б відбитків телевізійних новин, ток-шоу, серіалів і таке інше. Хіба це не жахливо? Ми розучились мислити самостійно, можемо лише піддаватись впливу тих, кому це потрібно. Ми перетворюємося на роботів.
Людина – філософ. Людина – дослідник. Головна наша відмінність від тварин, що ми маємо змогу мислити. Маємо змогу. Але не завжди користуємось нею.
Тож мої слова – в першу чергу заклик! Почніть вже нарешті робити щось дійсно корисне: читайте книжки, вчіть мови, вивчайте науки, займайтесь мистецтвом. В кожній людині заритий скарб. Треба тільки почати його шукати.
Поліна Вернигор