Не стоит судить о человеке лишь по его внешнему виду, ведь за простотой может таиться большое сердце и добрая душа. Ибо есть красивые невкусные конфеты…
«Его не вычерпать ложкой, и не засыпать песком, на нём не сделать дорожки, чтобы пройти пешком. Оно бескрайне, синее, и ветра его стерегут, а корабли красивые, по водной глади идут» как гласит детская загадка. Море обожают все, и взрослые, и дети. Как же можно провести летний отдых, не имея возможности слиться с природой: насладиться манящим морским пейзажем, дышать лёгким влажным воздухом, наблюдать за изворотливыми чайками, которые так юрко скользят по волнам, слушать очаровательный шум воды, после принятия солнечных и воздушных ванн охладить тело в сапфировом море…
Степан прокинувся від раптового пронизливого тікання, яке враз заповнило його маленьку кімнату. Розтуливши сонні повіки, хлопець вмить нервово підірвався з ліжка та простягнув руку до столу в спробі намацати дратуючий його будильник. Сьогодні вимкнути його навмання не вдалося, проте вдалося зачепити чашку та успішно її розбити. Посуд впав на підлогу та розлетівся на шматочки. Не тямлячи себе від злості, молодий чоловік звернув свій погляд на стіл та буквально вдавив кнопку телефону в його корпус. Нарешті з'явилася така бажана для вух тиша. Хлопець подивився на екран мобільного й втомлено зітхнув.
С чем бы сравнить себя, чтобы точнее понять сущность, состав эфира, наполняющего, истощающего содержание моей книги? С языком какого-либо народа? Почему нет? Меня носили бы в огромном количестве ртов: беззубых, благовонных, злословных, сладкоречивых, пустословных… Мною сплетничали бы, перемывали кости, копались в грязном белье, ругались последними словами… Одним словом – изгалялись.
Поле. Соковитий, повний різних відтінків зеленого градієнт стікає пружними стеблами трав.
У цю пору зелений стає основним кольором. Він заповнює собою усі недоліки, усі прогалини цього світу, наділяючи їх фарбами життя. Зелений – це життя. Хто сказав, що це простий колір? Хто сказав, що зелений однаковий? Хто повірив у цю маячню?
Вера
Молодая женщина решила узнать - во что верят люди и таким образом понять, что же такое «вера». Она решила начать с близкого окружения и отправилась к бабушкам и дедушке.
- Бабушка, во что ты веришь? – спросила внучка.
- В Бога, - был ее ответ.
Молоде зелене поле навесні. Безмежне пшеничне море, котре повільно котить свої спокійні, осяяні сонцем хвилі в далечінь. І нема кінця-краю тому гармонійному рухові, яким керує грайливий, теплий вітерець, задаючи слушний темп та ритм новонародженим колоскам.
Чи бувають сомельє повітря? Якщо ні, то я буду першою. Може це й звучить дурнувато, але сенсу від того не меншає. Замість витонченого бокалу – легені, замість напою – п’янке повітря травня з легкими домішками перестиглого квітня.
Глава 1
- Доброго ранку, манюнє! – сказала мама, заходячи до Толі, який нещодавно прокинувся, в кімнату. – Вставай, підемо до дитсадочка.
- Доброго ранку, мамо! – сказав Толя.
- Ну що підемо снідати?
- Так! – вигукнув хлопчик.
Нашей стране сейчас нелегко. На востоке идет война. Тысячи мирных жителей и бойцов АТО гибнут за родную Украину.
Цвіт абрикосового дерева. Маленькі квіточки, котрі розпускаються навесні та водночас милують і сліплять людське око. Абсолютність білого кольору дивує: складається враження, що під час весняної приємної теплоти знову потрапляєш у зимову пору - сформовані пуп'янки нагадують сніжинки, котрі левітують у повітрі, над землею. І кожна квітка-сніжинка унікальна за своєю формою, розмірами, насиченістю білим та рожевим кольорами. Неможливо знайти однакові суцвіття, всі вони відмінні одне від одного, чим і зачаровують, створюючи атмосферу істинної неповторності.