В гостях у Маестро: невідоме про відомого

Оцените материал
(3 голосов)

Вячеслав Редя - представник українського культурного середовища,  головний диригент академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії, народний артист України, Почесний громадянин м. Запоріжжя святкує  65-річний ювілей.

Хлопчик з Макіївки виховувався в родині, де не було музикантів. Батько – вальцювальник, мати – бухгалтерка.  Та коли Славку виповнилося шість років, йому купили баян і відправили навчатися в музичну школу. Йти доводилося далеко і тато допомагав маленькому хлопчику носити заважкий для нього інструмент. Навчатися музиці йому так сподобалось, що вже за рік Славко міг підбирати на слух будь-яку мелодію, а пізніше, по-дитячому наївно, пропонував батькам, щоб навчали його лише в музичній школі, а не в загальноосвітній.

Вячеслав Васильович  і зараз дуже вдячний своїй першій вчительці Олені Вітко та Анатолію Шелягу, викладачу з класу баяну в музичному училищі м. Жданів (нині - Маріуполь), де він продовжував навчання. Дійсно, як у будь-якому ремісництві, в музиці головне потрапити до справжнього Майстра, фахівця, який сам є чудовим виконавцем, практиком та щиро ділиться таємницями  таланту, своєї власної школи.

В училище  майбутній знаменитий диригент вступив вже усвідомлюючи, що його майбутня професія тісно пов’язана з  музикою. Йому так подобалося займатися, що одного разу о шостій ранку, коли заклад ще був зачинений, заліз до класу через вікно, щоб встигнути пограти до початку занять. Звичайно його  спіймав сторож, а потім вже була  догана від директора. 

Навчання музиканта – це занурення у всесвіт ритмів, мелодій, коли людині підкоряється паралельна реальність звуків, нот та гармоній.

У спогадах Вячеслав Васильович окремо виділяє той випадок, коли сталося диво, магія - музика захопила його і вже ніколи не відпустила. Одного разу в магазині він купив платівку з симфонією № 1 «Зимние грезы» П.І. Чайковського, послухав цей же твір під диригуванням народного артиста СРСР Євгена Світланова і вирішив виконувати симфонію на іспиті з диригування. Навіть не порадившись з викладачем, купив партитуру, репетирував і … одержав «трійку». Але «хімія» вже звершилась -  він став керманичем оркестру.

Вчитися прийшлося довго, бо на факультет оперно-симфонічного диригування можна було вступити, лише маючи вищу музичну освіту. Тому спочатку Вячеслав навчався в Київській консерваторії ім. П.І. Чайковського на оркестрово-народному факультеті в класі професора Миколи Гозулова, який був учнем відомого радянського диригента Натана Рахліна. Серед викладачів Вячеслав Редя з любов`ю згадує  народного артиста УРСР, професора Вадима Гнєдаша.

Потім – його чекала служба в армії в Криму і на Прикарпатті, а через півтора року - Дзержинське музучилище, де він викладав диригування. Дорога на роботу в один кінець займала три години, приходилося  виїжджати із дому о п`ятій ранку, щоб з Макіївки, де Вячеслав тоді мешкав, через Ясинувату та Горлівку з двома пересадками дістатися Дзержинська та встигнути на заняття до учнів.

Але бажання диригувати симфонічним оркестром не полишало обдарованого юнака. І в 1982 році Редя вступив на омріяний факультет Київської консерваторії до професора Вадима Гнєдаша, який на той час очолював оркестр радіо та телебачення.  Це було фахове навчання, на оперно-симфонічний приймали лише двох студентів на курс. Навчалися грі на фортепіано, читанню партитур та спеціальності – диригуванню. Викладач наполягав, що майбутній диригент повинен весь час бути в оркестрі, стати з ним одним цілим. Практика була неймовірна.

Випускні іспити завжди проходили на Співочому полі. Вячеславові, як найкращому студенту, випала велика честь - виступити з Державним Національним оркестром України. 

- Иозеф Гайдн «Симфонія № 104 з волинкою» та Вольфганг Амадей Моцарт  «Концертна симфонія для скрипки і альта», - згадує Маестро.  Вячеслав Васильович пам`ятає не лише твори, але ті емоції, хвилювання, що справжнього артиста супроводжують все життя.                                                                           

Навесні 1986-го стався Чорнобиль і концерт міг не відбутися, але, проявивши рішучість та наполегливість, Редя зміг перенести його до зали Київської Національної філармонії.  

За розподіленням Вячеслав Васильович потрапив на Запоріжжя, де вже через півроку був призначений головним диригентом обласної філармонії.

- Я старався, я землю рив, бо мав бажання вдосконалити оркестр по всіх напрямках. І керівництво пішло на зустріч. Був об`явлений Всесоюзний конкурс на перші голоси в оркестрі. Увага, з наданням квартири! На конкурс приїхало багато талановитої молоді зі всього  Союзу – по 6-8 чоловік на місце. Кращі увійшли до складу нашого колективу. Було виділено 200 кв. м житла. Оновили музичні інструменти, - розповідає Вячеслав Редя.

З цього часу  минуло тридцять три роки, як вік Христа, видатний час, коли, можна сказати, настала золота середина творчого шляху унікального талановитого  диригента та чудового академічного симфонічного оркестру під його керуванням. 

Добрий, але вимогливий, кажуть про нього колеги. Стримана манера диригування обумовлена бажанням сконцентрувати увагу глядачів на прослуховуванні музики, і не  відволікатися, слідкуючи за постаттю  диригента і роботою його рук. 

- Не треба зайвих рухів, епатаж – від нестачі техніки. Еталоном стриманості диригування вважається Євген Мравінський, - розповідає Маестро. Вячеслав Редя по-справжньому народний улюбленець запоріжців, який своєю харизмою зумів закохати в музику та оркестр все місто і зробив так, що замість пустої зали - завжди повний аншлаг.

В колективі панує сувора творча дисципліна: за півгодини до концерту гобой дає «ля» для настроювання, і починається робота. В колективі чудова атмосфера доброзичливості, що завжди відмічають гастролери, та залишаються друзями колективу назавжди. 

У вільний час, «коли Музи мовчать», Вячеслав Васильович віддає перевагу спорту, займається плаванням та настільним тенісом ще з юнацтва, захоплюється риболовством. Навіть похизувався фото з величезним товстолобом, якого спіймав нещодавно власноруч. 

Але відпочинок - це й час для роздумів, прослуховування великої кількості різноманітної музики задля створення нових програм. Їх безліч, їх неможливо порахувати, бо оркестр відпрацьовує по вісім концертів на місяць.

Про друзів та колег – це окрема розмова, це найвідоміші прізвища:  Михайло Петухов, Андрій Ільків, Богдана Півненко, Олег Полянський, Анна Хазова, Дмитро Савенко, Наталія Боєва, Володимир Зубицький, Юрій Шевченко. З кожним з них у Маестро не тільки міцні творчі, але й дружні стосунки.

З повагою говорить Маестро і про всіх керівників Запорізької обласної філармонії, особливо – про Ірину Конарєву, заслуженого діяча мистецтв України, бо завдяки її невичерпаній енергії за шість останніх років концертна зала імені М. Глінки перетворилася у справжній Храм Музики.                                                                                                          

… У Вячеслава Реді в руках чарівна диригентська паличка, за допомогою якої він робить диво, коли вісімдесят музикантів вмить перетворюються в єдиний організм, і лунає музика, яка бентежить та хвилює, надихає і дарує радість життя.

З Днем народження, Маестро! Довгії літа!

Олена МОРОЗОВА

Прочитано 261 раз Последнее изменение Пятница, 16 Октябрь 2020 09:53

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Другие материалы в этой категории: « Маестро