Домовини несуть... божевілля

Оцените материал
(8 голосов)

Загиблим воїнам АТО присвячується…

Лютий. Забуте село. Вже вільна неволя відібрана. Безупинно сміються долини, регочуть поля та стежки-гадюки, гниє брудна річка. 

Ридати сухими очима людство не навчене. Вже сходиться стомлене село. Безмовний крик накриває дахи – домовини несуть. Поволі несуть, навіть розступається захмарена блакить. 

Все змінюється: Київ з Прагою здружились, а батьків старий дуб вперше зітхнув. Лише місцевість залишається колишньою – дихають тихі води та майже мертві селяни.

Ось залунала мовчазна музика. Болюча зустріч покійників. 

Блукає тиша далеко. Їй соромно за те, що здатна вбити та знищити. 

Малеча припинила посміхатися – навколо страждання та біль. Домовини несуть. Розтрощені камінні душі повернули додому.

– Діду?

– Що треба? – нервує старий.

– Зима. Ховати як?

Чоловік прикусив язика.

Домовини несуть. 

Мале дівчисько запитало матір: 

– Якщо зима холодна, якщо тіла довго везли, то хлопці перетворилися на кришталики льоду?

– Замовкни!

Дзвінка тиша розірвала безсилих жінок. Від болю корчились і реготали. Збожеволіло ціле село.

– Хай згине ворог… – почувся шепіт.

Наталія Гордибакіна

Прочитано 797 раз Последнее изменение Четверг, 05 Январь 2017 22:56

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435