Версия для печати

Стара Історія

Оцените материал
(8 голосов)

Дід, нахмуривши густі та сиві брові, запалює свою різьблену трубку та жадібно втягує дим. Вечір вже в повній мірі захопив владу над днем і тільки полум'я захищає кімнату від пітьми, та дарує спокій. Здається, що таку атмосферу, зруйнувати неможливо. Але...

До кімнати з піснями, сміхом та веселощами забігають дітлахи. Це онуки старого діда, яких він дуже любить і частенько повчає.  Для діда це була несподіванка, і він навіть дещо розгнівався, але гнів швидко змінюється посмішкою. Він звичайно радий цим не проханим гостям, і  цікавиться, що саме привило їх до нього в таку пізню годину? 

Діти в один голос закричали: "Розкажіть цікаву історію!"

Дід за своє життя бачив багато чого, і цікавості йому було не позичати. Він розсадив дітлахів по кімнаті, поближче до вогнища, щоб не змерзли та вирішив розповісти історію свого життя.

Було це дуже давно вже не пам'ятаю коли, жили ми тоді всією родиною у прекрасному місті, де колосилась дика трава немов бурхливе море, погода була буйна та непередбачувана, як молода дівчина, а рослинність неначе з джунглів. Жили ми всі разом, Батька мого звали Києвом - величний чоловік, дужий та міцний, сили у якого вистачить щоб голими руками звалити бика. А неньку величали Україною, гарна та шляхетна, вільна і не залежна, вона завжди любляча і терпелива. Було також у мене безліч братів та сестер. Моїм старшим братом був Дніпро, ще той бешкетник. Він зі своїми друзями - Порогами любив творити всілякі дурощі, хоча інколи вони могли накоїти лиха.

Ось так ми і жили, займалися землеробством, вирощували пшеницю яка в скорі засіяла всі луги та степи і перетворила колись дике поле на хлібний край. Я досі пам'ятаю запах та смак першого хліба, його хрумку шкоринку, золотистий колір. А який він був м'який... Нашого хліба вистачило, щоб нагодувати весь світ. 

Але одного разу серед полів з'явились люди. Ми бачили людей і раніше, вони були нашими сусідами, жили в містах та селах, допомагали нам, а ми допомагали їм. Ці люди не були схожі на інших, всі в лахміттях та брудні, вони були немов  в'язні. 

Наші сусіди були різними людьми: одні добрі та чуйні інші злі, багаті та бідні, пани та кріпаки. Ми не засуджували їх, а приймали такими,  як вони є, та допомагали їм доки вони не шкодили нам, тоді ми прохали їх піти.

Нові знайомі були дещо інакшими, в них відчувалася свобода, вони хотіли жити вільно, і  робили для цього все. Вони пришли в землі, там де панує вітер та безкрайній степ. Але їх рішучість припала до душі мені та моєму братові, і ми вирішили дати їм твердиню, до якої могли дійти лише сильні та вільні. І цим місцем став острів,  яким завідувала наша сестра Хортиця. Цей острів був немов оазис в пшеничній пустелі: безліч різновидів тварин і рослин, грибів та ягід, скелястий берег слугував надійною обороною, а буйна рослинність маскуванням. Він став гарною фортецею. 

І почали приходити люди, і заснували общину, назва якої - козацтво, а люди почали зватися - козаками.  Збудували собі твердиню і назвали її Січчю. Жили та тренувалися, торгували і вели переговори з іншими містами та народами. Розвивалися не тільки фізично але і духовно, вивчали мови та читали книжки.

Але як звичайно буває, на долю чесних та духовних людей випадає велика кількість випробувань: набіги кочових племен, натиск величезних імперій. Нам сподобалися такі сусіди, вони цінували нашу поміч та захищали нашу родину. І було все добре.

Йшли роки і все змінювалось, було в моїй історії місце і лиху, тяжким боям та кровавим полям, жорстоким завойовникам та диктаторам. Але завжди з нами міцно стояли козаки. 

І ось старим я став  і вже давно немає козаків і тих часів, але їх дух та коріння живе в моїй душі, я буду пам'ятати вічно їх очі, сповненні надії та відваги, їх  довгі чуби та гострі шаблі, а головне - їх гумор.

-Я втомив, напевно, вас своїми історіями, - посміхнувся Дід. Хочу вас попрохати про одну річ:  де б ви не були і щоб ви не робили, не забувайте мене та мої історії, розповідайте синам своїм та онукам.

Ілля Токарев

І діти всі сказали в один голос: "Ви на завжди у нашому серці! Діду Запоріжжя!"

Прочитано 848 раз Последнее изменение Четверг, 12 Март 2015 10:52

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Похожие материалы (по тегу)