Сонячне проміння

Оцените материал
(3 голосов)

Сонячне проміння заливає кімнату, неначе тонке шовкове полотно, вкриває меблі та стару книжкову шафу. Скрізь панує безлад! Одяг необережно складений на спинку стільця, розкриті книжки чекають на голодні до наук очі, а головне - картини. Вони були скрізь, ними заставлена вся кімната. Неначе портали до інших світів, вони готові перенести кожного у країну мрій. Лише одна частина кімнати була ретельно прибрана.

Там відбувається диво!

Сильні але витончені руки тримають палітру, старенький пензлик зі скрипом вкриває біле полотно фарбами, і лише втомлені очі уважно вдивляються в кожен рух. Але що вони бачать?

В них розкинулись сині простори славетного Дніпра над яким пролітають в пошуках їжі чайки. Славута завжди мав норовливий характер, в парі з буйним вітром  любив докучати мореплавцям, яких доля завела на його територію. Моряки завжди з недовірою відносилися до буйних та легковажних хвиль ріки, за якими ховалась смертельна небезпека - Дніпровські пороги. Єдині, кого Дніпро вважав своїми братами  та дозволяв спокійно мандрувати своїми просторами, були - козаки. 

Коли перелетиш масив води, перед очами постає інше диво козацького краю - Запорізька Січ. Головна твердиня Війська Запорізького, була неприступною фортецею для ворогів, та притулком  для кожного, хто був вільний серцем та душею. Будучі невеликою твердинею, Січ могла дати прочухана могутнім та безкрайнім імперіям.  Немов ненька, вона захищала, навчала та чекала живими з походів своїх синів. А на чолі війська стояв Гетьман, Перша людина на Січі, кращій з кращих, саме за його керівництва маленьке військо отримувало блискучі перемоги.  І талант вирішив відвести йому ключову роль в картині, але як зобразити його? А якщо за приклад взяти статую Христа Спасителя в Латинській Америці. 

Дійсно це ідея!

І знов продовжується робота, очі ще уважніше вдивляються у рухи пензлика. Час летить непомітно і робота над картиною підходить до завершення. Але ви бачите, що чогось не вистачає! Рішення знайшлось відразу, вікно кімнати підказало, чім заповнити простір. Хмари, пухнасті та м'які, неначе вершкові гори, плили у вікно, а вазони з квітами нагадали буйну рослинність, якою колись майорів край. Це все привнесло повноти до загальної атмосфери картини. 

Ось і все! 

Очі нарешті заплющені, а втомлені від роботи пальці мають хвилину на перепочинок. Але залишилось ще дещо - покласти картину на підвіконня, щоб фарби висохли, а головне похизуватися Сонцю новим шедевром, воно любить милуватися і обережно підсушить своїм промінням фарби. 

Художник вмощується на стільці протираючи очі, вони добре попрацювали прийшов час їм відпочити, а митцю випити міцного чаю, який вже вичах і добре втамовує творчу спрагу. 

Ілля Токарев

Прочитано 1032 раз Последнее изменение Пятница, 27 Февраль 2015 13:27

Последнее от
Notice: Undefined property: stdClass::$author in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435

Notice: Trying to get property of non-object in /home/myhostzp/nsju.zp.ua/www/templates/vt_magazine/html/com_k2/templates/default/item.php on line 435